Видання стало фаховим

Наприкінці вересня ц. р. ще одна цікава новина надійшла на адресу БДПУ з Міністерства освіти і науки України: «Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету» включено до Переліку наукових фахових видань України! Це – ще одне вагоме досягнення університетських науковців. Вітаємо!

IMG_3433

«УС»

Перевершивши всі сподівання

Популяризація пауерліфтингу в Україні та світі в останні роки стрімко зростає. За всіма критеріями цей вид спорту претендує на входження в Олімпійську сім'ю. Набирає він популярності в Бердянську, зокрема, в нашому університеті.

Продовжити читання “Перевершивши всі сподівання”

Із Дмитрівки – в Партизани

Не встигли університетські археологи відпочити від розкопок курганів в с. Дмитрівка Бердянського району, як вже зуміли під керівництвом аспіранта кафедри історії України, старшого лаборанта навчальної археологічної лабораторії Арсенія Голика провести польову розвідку Продовжити читання “Із Дмитрівки – в Партизани”

Її люблять, поважають, нею – гордяться!

Минулої п`ятниці з щирим душевним трепетом отримувала оберемки квітів та кілометри приємних речень-словосполучень завідувач методичним кабінетом Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв Лариса Чумак з нагоди ювілейного Дня народження. Продовжити читання “Її люблять, поважають, нею – гордяться!”

У жалобі за героями

Моя Україно! Кохана моя Україно!!!
Печаль моя зараз, як гори-Карпати заввиш.
АТО забирає у тебе не першого сина,
Доньку засудили в Ростові, та плакать – облиш.

Немає в собаки ні сина, ні радника-брата.
І другом Росія ніколи, вовік не була.
Душі там нема, а значіть, пропало і «завтра». 
Розвалиться Кремль – однак, справедливість
жива.

В дитинстві я мріяла: виросту і у Нью Йорки.
Здавалось тоді, що найкраще
лишити усе це.
А зараз Донбасом розгулюють путінські орки.
І брови похмуро звела, і стиснуло серце.

І ліку немає загиблим, чимало ж убили…
Лишається думать-гадать, за що платимо ми?
За те, що країну свою дуже мало любили
Чи, може за те, що у руки чужі оддали?

Забракло нам, браття і сестри, простої любові!
«Любіть Україну як сонце», – Сосюра писав.
І сина любіть, і брата, і друга, що «в полі».
Пишіть їм листи. Солдат має думать : «Не сам!»

Тепер-то усі патріоти! Стрічки у волоссі.
І друг мій – солдат, і я – молодий волонтер.
Та тих, кому вмерти в бою у АТО довелося,
Ніякою стрічкою, друже, не вернеш тепер…

Аліна Голованова,
студентка-журналістка БДПУ

Захисникам України

Матусе-нене, віриш, ні?
Я повернуся уже скоро.
Настане вже кінець війні. 
Я обіцяю: згине ворог.

Я бачу небо голубе…
Волошки тут, у полі – сині.
Хоч ворог, мамо, іще є, 
Та скоро будуть лише тіні.

Я бачу небо голубе…
Наш ворог, мамо, наступає!
Я чую, річка як реве…
І шум стрільби у ній втопає.

Я бачу небо сіре, …дим…
Як важко дихати, матусю…
Як страшно вмерти молодим…
Та я триматимусь, я мушу!

Я бачив небо голубе…
Там сонечко мені сіяло.
Матусе-нене, віриш, ні?
Але мене таки не стало…

Я бачив бій, я бачив сльози,

Але себе я не жалів.
Я за Вкраїну впав в колосся…
Полежав трохи – й полетів
На небо…Там мене чекали. 
Але я тут, серед степів.
Ти тільки слухай вечорами, 
Як шум переростає в спів.

Як вітерець гойдає трави, 
Як листя тихо шарудить…
Я знав, що буде страшно, мамо,
Але народ наш не скорить!

І ось я тут, серед степів…
Та ти не плач і витри сльози.
На землю впав за те, щоб ти
Не відчувала більш загрози.

І ось я тут – в серцях людей
Яскравим полум’ям палаю…
Я обіцяв, що повернусь…
Герої, мамо, не вмирають!

Олена Забітчук, 
студентка 14 групи ІФСК (журналістика)

 

Й Коцюбинський дочекався брейн-рингу!

Наприкінці цьогорічного вересня в Інституті філології та соціальних комунікацій відбувся брейн-ринг, присвячений 150-річчю від дня народження Михайла Коцюбинського.

Продовжити читання “Й Коцюбинський дочекався брейн-рингу!”