Аліна Голованова: “Прохання”

Воздай же, Господи, любові.

За хибний крок усім пробач.

Почуй мене у цьому слові

І припини часи невдач.

 

Прости мені – я рідко каюсь

І рідше ще судів боюсь.

А, на дорозі як спіткаюсь,

Чомусь Тобі я не молюсь.

 

Не часто я ішла до церкви –

Свічок поставила зо п'ять.

Надія й віра в мені меркли –

Тепер же заново горять.

 

Прости мені мою невдячність.

Я від життя лише прошу.

Втрачаю сили – необачність?

І знову все в собі ношу.

 

Мабуть, лиш раз тебе згадати –

Не значить вже безгрішним будь.

Тоді, мене на хрест розп'яти.

Лише гріхи мені забудь.

 

Важке, як камінь, моє серце.

Душа до неба не зліта.

І як я витримаю все це,

Поки минатимуть літа.

 

Просить за себе – то недобре.

То ти усіх людей прости.

Із серця, хай яке хоробре,

Мій гріх, як з клітки відпусти.


Поділитися:

  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • Blogger
  • Мой Мир
  • Одноклассники
  • Print
  • RSS
comments powered by HyperComments

Система OrphusЯкщо Ви знайшли помилку на сайті, просимо повідомити про це адміністратору. Виділіть текст з помилкою та натисніть комбінацію клавіш Ctrl+Enter. Дякуємо!

About Олександр Степаненко

In The Name Of The Moon!

Девуша, которая читала)
2014-02-13 08:53:26
очень красивое стихотворение)) мне очень понравилось)
Лиса
2014-03-25 08:35:53
Супер) Очень проникновено. Мне стихи на украинском не очень нравятся, однако ваш - исключение.