Щедра Масляна

Педагогічний колектив, учні та, студенти  Бердянського економіко-гуманітарного коледжу БДПУ з великим задоволення взяли участь у загальноміському заході «Масляна-2018».

   у неділю. 18 лютого, на майданчику перед міським Палацом культури мешканці міста оцінили кулінарні здібності вихованців  коледжу.

Разом із майстрами виробничого навчання вони пригощали не тільки смачними млинцями, а ще й різноманітними борошняними виробами. Яких млинців тільки не було: з м’ясом, грибами, з варенням, медом!

Частували чаєм всіх присутніх бердянців!

Учні подарували мешканцям та гостям міста веселий настрій, пісні, театралізоване дійство.

Участь у такому заході дозволяє нам згуртуватися, проявити турботу про сім’ю та виховувати повагу до традицій свого народу.

20180218_104217 20180218_104506

20180218_111117 20180218_113917

image-0-02-05-d96f1bbd5d650adca16466d8a43f3a7435317f555a5010037c444b548e0ff5ad-V

Галина Іванченко,
заступник директора з виховної роботи

Світлини з архіву коледжу

Смачна п`ятниця

  Сьогоднішня п`ятниця для студентів, викладачі та співробітників БДПУ стала не тільки доброю (кінець тижня!), цікавою, а й досить таки смачненькою. Бо в фойє головного корпусу на перервах лунали українські пісні, розповіді про історію виникнення та головні традиції нашої Масляної. А перерву між першою та другою змінами «підсолодили» кілька сотень млинців від профспілкового комітету (голова – депутат міської ради, доцент БПУ Віталій Лола). Усі охочі з радістю ласували свіженькими млинцями з сиром, м`ясом та грибами…
  Голова Студради БДПУ Дмитро Кіосов оголосив результати конкурсу на кращу фотографію до Дня св. Валентина й вручив два квитки на театральну виставу від міського Палацу культури ім. Т. Г. Шевченка переможницям – студенткам факультету фізичного виховання Єлизаветі Шутовій та Катерині Волощук.

_DSC3418 _DSC3423

_DSC3472

_DSC3468  _DSC3464 _DSC3463

_DSC3458 _DSC3448

_DSC3465 _DSC3451

 _DSC3445 _DSC3437

_DSC3434 _DSC3429

«Університетське Слово»

Світлини Дмитра Бакарджиєва
(Студклуб) 

У витоків комп’ютеризації…

Ми живемо в еру інформаційних технологій, розвиток яких забезпечує піднесення нашого суспільства. Україна сьогодні знаходиться на етапі розробки стратегії дій існування в інформаційному суспільстві. Науковці і викладачі Бердянського державного педагогічного університету також не знаходяться осторонь розвитку ІКТ. З цієї нагоди ми вирішили поспілкуватися з доцентом БДПУ, нині пенсіонером Анатолієм Дроботею, який був одним з перших, хто використовував комп’ютерні технології в процесі навчання.

Розкажіть, як починався Ваш кар’єрний шлях?

– У дитинстві мене завжди цікавило розв’язання прикладних задач. Тому у 1957 році при конкурсі 15,6 чоловік на 1 місце, вступив на фізико-математичний факультет Сталінського державного педагогічного інституту (нині Донецький національний університет імені Василя Стуса). Якийсь час викладав математику в школі, потім відслужив в армії і почав працювати в Науково-дослідному інституті гірничої механіки та технічної кібернетики в Обчислювальному центрі. Почалася робота на електронних обчислювальних машинах «Урал – 4» (за розмірами ця ЕОМ займала площу, більшу ніж конференц-зала головного корпусу БДПУ). Наприклад, використовуючи ЕОМ «Урал – 4», обчислення і запам’ятовування виразу  Без имени-1 виглядало б так:

42 1024 4 – вибрати а

41 1200 4 – обчислити a+b

47 1204 4 – обчислити дріб Без имени-1

56 1210 4 – запам’ятати результат d= Без имени-1

До моїх обов’язків в Лабораторії обчислювальної техніки входила розробка програм для виконання розрахункових робіт за завданнями різних замовників. При цьому використовувалися теоретичні знання з різноманітних галузей математики – від методів математичного аналізу, диференціальних та інтегральних рівнянь до теорії імовірності та математичної статистики. Накопичений досвід програмування та розв’язування задач надав можливість зібрати бібліотеку підпрограм найчастіше використовуваних обчислень, що на той час було суттєвим результатом з технології програмування.

Крім того, можу зазначити, що вдалося навіть розробити методику локалізації збоїв ЕОМ, використовуючи свою програму. Це дозволило виявляти нестандартні збої, з якими не могла справитися тестова програма.

Після того, як робота на ЕОМ була освоєна, виникло бажання займатися науковими дослідженнями в галузі кібернетики. Напрямок наукових робіт був досить «екзотичним» − «Самоорганізовні алгоритми прогнозування перцептронноподібної структури з евристичними критеріями». Керівники дисертаційного дослідження: завідувач відділом в Інституті кібернетики Національної академії наук України академік Олексій Івахненко та Микола Асташкін, доктор наук, професор Донецького університету. Моделювання на об’єкті за розробленими алгоритмами займало 5-6 годин часу ЕОМ.

Світлина №3

На світлині − «перфокарта» − по вертикалі наносилась система пробивок,
яка відображала певні символи. Перфокарта прочитувалася і символи записувалися
в пам'ять компютерної машини

Світлина №5 

На світлині – граф траси 

 

Який був найбільш цікавий результат у математиці, отриманий Вами?

– У розважальній математиці проблема розкладки доміно за однаковими квадратами чисел, задача французького математика, так звані «Квадрилі Люка». На фото наведено один з варіантів розкладки. Розкладка починається з встановлених позицій дублів доміно. Необхідно підібрати, як заповнити внутрішню частину форми.

Розв’язання за допомогою логічних функцій дало існування 2-х різних розкладок, кожна з яких має 7! (7 факторіал) непринципових розміщень. Задача була відома впродовж півтори сотні років. А також нетривіальний результат – зниження порядку системи нормальних рівнянь у методі найменших квадратів при лінеаризації деякого класу функцій.

Світлина №2

На світлині – розкладка доміно, т. зв. «Квадрилі Люка»

Чи були в Вашій практиці складні у розв’язанні задачі?

– Були такі задачі, які заводили дослідників у «глухий кут». Наприклад, транспортований газ у своєму складі має водяну компоненту, яка створює гідрати, схожі на кисіль. Щоб цього уникнути, вприскують краплі гліколю, який інтенсивно всмоктує гідрати. Обчислення кількості гідрату виконується за сумою ряду. Теоретично задача була розв’язана в 30- ті р.р. ХХ ст., але практичне обчислення об’єму стикалося із хитрою пасткою – сума стабілізувалася і розрахунки припиняли, та це не співпадало з експериментальними даними. Вихід був дуже простий – потрібно було додавати члени ряду до тих пір, поки напевне змін у величині суми уже не відбувалося. Співпадання виявилося абсолютним. Упродовж півсотні років ця пастка ловила експериментаторів.

Що було після закінчення аспірантури?

– Після захисту дисертації в Харківському інституті радіоелектроники перейшов працювати до Інституту ПівденНДІГіпроГаз, найбільшого проектувальника в СРСР, мабуть, і в світі, і почав займатися проектуванням об’єктів газової промисловості. Усі газогони великого діаметру, в основному, проектувалися в цьому Інституті. Вийшов на рівень головного інженера проектів з розробки та використання систем автоматизованого проектування (САПР). У мої обов’язки входило складання програм та обчислення різних компонентів проекту, крім кошторисів: обробка матеріалів наземної, космічної та аеро-, фотозйомок; обв’язка та обчислення режимів роботи компресорних станцій, обчислення параметрів транспорту газу; систем захисту трубопроводів від корозії; характеристик радіорелейних ліній; гідравлічних обчислень річок та теренів водозборів; автомобільних та супутніх доріг; сантехнічні обчислення тощо. Створення компонентів систем автоматизованого проектування та координування інформаційних потоків між спеціалістами різних галузей входило до компетенції аналітиків − так тоді називалася ця робота. Мав нагоду працювати зі спеціалістами щонайвищого класу СРСР. За весь час роботи лише один проектувальник радіорелейних ліній зв’язку подав повний алгоритм обчислень, а аналогічний рівень продемонструвала одна з докторанток нашого університету, яку я консультував з обробки матеріалів педагогічного експерименту. Вона представила на розгляд не кінцеві результати, а проект планування педагогічного експерименту з розробкою параметрів діяльності тих, хто навчається. Використання програм в проектуванні, крім забезпечення точності та скорочення термінів обчислень, щорічно збільшило обсяги проектних робіт. За рік накопичувалося за нововведеними програмами робіт на суму понад півмільйона рублів. Економія матеріальних ресурсів могла досягати значних величин. Так при проектуванні газопровода-колектора діаметром 1420 см. на півострові Ямал була впроваджена в експлуатацію програма пошуку оптимальних трас газопроводів, і склала більше 8 мільйонів рублів на відстані 125 км. Загальний кошторис цього газопровода-колектора склав понад 500 млн. рублів. Окремо слід сказати декілька слів щодо програмного комплексу оптимізації трас. Була використана система описування місцевості за допомогою графів – сітки можливих напрямків прокладки труб. Така програмна система мала розгалужений набір сервісу, який схожий з сервісом сучасної системи Windows Microsoft. Природно, що замість іконок використовувались просто числові коди, за якими виконувались ті чи інші обчислювальні роботи.

На світлинах представлено ділянку графу, на кожному ребрі графу вказувались види робіт і їх вартість, програма дозволяла обчислювати вартість фіксованої траси, ділянок траси або шукати оптимальну трасу на всьому графові. Крім того, можна було обчислювати об’єми фіксованих видів робіт. Використання специфіки теорії графів забезпечило створення технологічного процесу обробки інформації – всі допоміжні і підготовчі роботи не покладалися на проектувальника, а виконувалися спеціальними блоками в цій системі. Слід також відзначити, що така система організації вихідних даних дозволяла до підготовки даних залучати, яку завгодно кількість виконавців одночасно. Існування такого програмного забезпечення та технології обробки інформації надавало можливість забезпечувати багатоваріантність проектування у стислих часових обмеженнях.

Чи були у Вашій роботі якісь цікаві і нестандартні випадки?

− Так, можна згадати, так званий «конфуз з секретністю». У проектному інституті вирішили посилити секретність і до обробки геодезичних даних допускалися програміст, геодезист і оператор. Геодезичні дані набивалися на перфораційну стрічку (див.світлини), які мали необхідну форму секретності. Природно, що при набивці робляться помилки, тоді помилкові ділянки вирізаються і наклеюються виправлення. Потім робиться чистий дубль і клеєна копія викидається. Запитую у відповідального: − З якою метою в залу нікого не допускають? − Посилили секретність проектних робіт. – Хочете, я вам зараз дам ті секретні дані? Он вони лежать у кошику для сміття.

Cвітлина №1

Ви до початку роботи в нашому університеті працювали увесь час в дослідницькому інституті?

− Ні, перед роботою в БДПУ я викладав на кафедрі економічної кібернетики Донецького університету нашим й іноземним студентам з Африки, Арабських країн та країн Латинської Америки. Слід відзначити високий рівень випускників – з 38 студентів 10 отримали дипломи з відзнакою, понад 20 отримали рекомендації до аспірантури, а дипломні проекти були впроваджені на таких підприємствах як «Донбасенерго», «Донецький завод холодильників», «Управління пасажирських та управління грузових перевезень Донбасу». Контактування зі студентами з Латинської Америки призвело до вивчення іспанської мови. І це далі спонукало до довготривалої роботи над математичними словниками, про що розкажу згодом.

Розкажіть більше про Вашу роботу в БДПУ?

− З 1985 року весь час працював на кафедрі математики Бердянського державного педагогічного інституту, викладаючи інформатику та різні дисципліни вищої математики. У 1989 році провів перший підготовчий семінар. Були розглянуті принципи роботи електронних обчислювальних машин – розробка алгоритмів та їх зображення – алгоритмічні мови – робота на прикладних програмах. Потрібно зазначити, що досить складно було проводити семінар, адже вчителі не мали зовсім ніякого досвіду роботи на персональних комп’ютерах, а більшість шкіл їх взагалі не мала. Тому навчання велося «піша по-комп’ютерному» (сміється). Стогодинний семінар надав можливість підготуватися до такого значного моменту – першого року викладання інформатики в школах Бердянська та прилеглих районів. Хоча це ще був період СРСР і в інституті переважно викладали російською, але більшість вчителів були з сіл району, тому семінар проводив українською мовою.

У подальшій роботі застосування комп’ютерної техніки керував підготовкою студентських дипломних робіт різної спеціалізації. Хочеться відзначити серед усіх робіт оригінальну програму генерування демонстраційних програм Слави Сиротенка. З її допомогою людина, яка абсолютно не володіє програмуванням, розробляла комп’ютерну методичну підтримку уроків, наприклад, можна було створити демонстраційну програму поетапної обробки виготовлення певної металевої деталі чи з деревини. Найбільш значними розробками в царині студентських робіт під моїм керівництвом були праці студента Олександра Манжули з криптографії та аспіранта Стаса Кулика зі стеганографії.

Світлина №4

На світлині − вчителі Бердянського та інших районів готуються до першого року викладання інформатики в школах

А чим Ви займаєтесь поза основною роботою?

− За останні роки закінчено роботу над укладанням та друком іспансько-українського, іспансько-російського та українсько-іспанського математичних словників обсягом понад 35 тис. термінів кожен. Аналогічних словників не існувало, тому була нагальна потреба уточнити деякі математичні терміни. Але не єдиною математикою живуть люди – на світлині можете побачити мене трофейним коропом!

Світлина №6

Математичні словники Анатолія Дроботі

Світлина №7

На світлині – Анатолій Дроботя з уловом

 

До речі, 21 лютого у Анатолія Дроботі День народження. Йому виповнюється 78 років. Вітаємо і зичимо Анатолію Іллічу міцного здоров’я та натхнення й успіху в усіх його справах! 

Кафедра соціальних комунікацій

 

 

 

В очікувані весни

 14 лютого ц.р., з нагоди святкування дня Св.Валентина та Масляної, у КУ «Центрі соціальної  реабілітації дітей-інвалідів» БМР відбулося свято, організаторами якого стали студенти-волонтери 304 групи спеціальності «Корекційна освіта» та викладачі кафедри прикладної психології та логопедії І.О.Сєчина та Г.М.Мицик.

Під час заходу, вихованці закладу брали активну участь у відгадуванні загадок,  хороводах та різних руханках.

Всі без винятку разом з дітьми увійшли до казкової атмосфери свята. По закінченню заходу було зроблено колективне фото зі всіма учасниками та гостями.

IMG_7778ііі IMG_7784оппр  

IMG_7828іірпфпифпи IMG_7805 

IMG_7822іиілфрир IMG_7837рфири

Інна Сєчина, асистент кафедри прикладної психології та логопедії.
Світлини з архіву кафедри

 

Юлія Мельнікова: «Книга, пронизана любов’ю»

Спогади – це образи, відчуття і враження. Світлі спогади здатні зігріти, навіть, у холодну зимню пору. Тому сьогодні, 15 лютого 2018 року, в конференц-залі головного корпусу зібралися викладачі і студенти Бердянського державного педагогічного університету, щоб згадати творчий і життєвий шлях тих, хто творив і продовжує творити сучасну українську літературу і журналістику – у нашому виші відбулась презентація книги «Сторінками пам'яті. До альма-матер через 40 літ» (упорядники Степан Герилів та Михайло Зубик).

Поринути у спогади про роки навчання на факультеті журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка тоді талановитих юнаків і та дівчат, а сьогодні – успішних і відомих журналістів, письменників, політиків дозволила, як сказав один із упорядників, головний редактор газети «Університетське Слово» Степан Герилів, важка праця, що оформилась в книгу теплих вражень про роки студентського життя.

Першою привітала Степана Гериліва доцент кафедри соціальних комунікацій Юлія Мельнікова: «Завдяки натхненній музі Степана Миколайовича, його ідеям, це видання побачило світ. Предметом особисто моєї гордості стало те, що над обкладинкою «чаклувала» студентка-журналістка 4 курсу Анна Волканова. Мені дуже приємно тримати в руках такий гарний екземпляр, особливо, створений талановитою дитиною, яка навчалась в групі, де я була куратором на першому курсі. А інтерв’ю у Степана Миколайовича взяла ще одна наша журналістка-донечка Леся Сухомлин, яка нині працює редактором на ТРК «Рудана» в Кривому Розі. І принагідно, хочу подякувати всім, хто має стосунок до публікації книги, привітати своїх колег, рідну кафедру соціальних комунікацій із десятиріччям. Вітаю!».  

Книга складається з тематичних блоків: спогадів випускників ЛНУ імені Івана Франка про альма матер, фотографій з власних архівів і творчих доробків авторів. У книзі розкрита багатоплановість психології творчості, відтворено непрості долі авторів та показано, якою може бути справжня журналістика. Як слушно зазначила Юлія Мельнікова: «Зі сторінок видання виринають не просто життєписи, а історії про становлення цих людей як особистостей, професіоналів, це не лише книга про власні долі – створено широкий портрет доби, складного часу, коли панує комуністична буденщина, а серцях цих непересічних і талановитих молодих журналістів, письменників вже проростають ті зерна свободи, прагнення до становлення України як незалежної держави».

Привітати Степана Гериліва прийшла проректор з науково-педагогічної роботи, доцент Вікторія Ліпич: «Вітаю Степана Миколайовича з тим, що побачила світ ця книжка, за кожною сторінкою якої стоїть тривала, нелегка і клопітка праця. Мушу сказати про одного з авторів, натхненника усієї роботи Степана Миколайовича, який у нас в університеті – генератор ідей, настільки енергійна, настільки сучасна людина, що ми не встигаємо відстежувати і опрацьовувати всі ті ідеї, які в нього виникають. Для наших шановних студентів – це приклад для наслідування, адже він – людина, яка залюблена у свій фах, у свою професію, самовіддано займається своєю справою, живе журналістикою».

Професор кафедри зарубіжної літератури та теорії літератури Софія Філоненко: «Для мене ця книжка, має особливе значення, тому що в ній йдеться про журналістів. Для мене, в роздумах про фах журналіста, зринули такі думки, що нині ця професія є дуже суперечливою. І до неї звучать полярні оцінки, які звучать нині стосовно політиків. Ми захоплюємося, з одного боку, владою, яка належить журналістам, потужністю їхніх ідей, але разом і з тим ми спостерігаємо день у день сумні приклади морального падіння журналістів, які не завжди дотримуються високих етичних стандартів… Але, коли я дивлюся на Степана Миколайовича, коли я спілкуюся з ним , я розумію, що це – саме той журналіст, який реабілітує в моїх очах цю професію. Це – людина, яка не тільки нею живе, але яка насичує кожне своє писання внутрішнім світом і теплом, і це тепло дуже відчувається на сторінках цієї книги».

Значну частину книги присвячено спогадам про викладачів університету, які дали путівку в життя майбутнім «акулам пера». Не дарма у назві книги читаємо: «Випускники… про мрії та сподівання, про долі і вдячність»…

Потім слово взяла завідувач кафедри української літератури та компаративістики, професор Ольга Новик. Вона зазначила, що книга дарує дуже світлі, приємні відчуття. Вона – про спогади, про пам’ять. «А без пам’яті, ми би всі стали манкуртами, бо ми не знатимемо нашого роду, звідки ми і для чого ми на цій землі. Якщо людина втрачає пам'ять – це найстрашніше, адже вона губиться в цьому світі. А цю книгу створили люди, які не загубилися, не втратили відчуття свого «я» і єднання з коріннями духовності» – зауважила Ольга Новик.

Професор кафедри української літератури та компаративістики Ольга Харлан нагадала присутнім в аудиторії про складні часи, в які жили автори книги: «Яскраво і, в той же час, сильно розкрита повсякденність студентства 1972-77 років. 72-ий рік в історії української культури, і взагалі в історії України – досить складний , тому що в січні того року почалися арешти потужного шістдесятництва і студенти , які прийшли в університет, повинні були розуміти, що потрібно не тільки вчитися і отримувати знання, а водночас тримати себе в якихось рамках, тому що за будь-яке відхилення від офіційної лінії тодішньої партії, їх могли примусити написати заяву на відрахування, так як ми це читаємо в спогадах… Ми маємо зріз епохи…». Крім того, Ольга Харлан наголосила, що в книзі підіймаються серйозні проблеми тогочасної доби, проте, в ній також багато гумористичних моментів із життя авторів.

Доцент кафедри соціальних комунікацій Людмила Кондакова подякувала упорядникам і поділилася особистими думками про книгу: «Вона вразила мене тим, що люди, які в ній описані – це моє покоління, адже в 2016 році мій випуск Київського національного університету імені Тараса Шевченка святкував 35 років, але такої книги ми не написали і не видали, а це значить, що в нас не було Степана Гериліва, ініціатора і подвижника, не було такої творчої людини. Наше покоління, може і має долю нелегку, але в той же час щасливу». Також Людмила Кондакова побажала подальшого натхнення авторам, а також – випустити ще одну книгу до 50 річниці випуску.

Завідувач кафедри соціальних комунікацій, доцент Анастасія Носко наголосила на тому, що дуже приємно, коли люди обирають фах «журналістика» за покликанням і закликала студентів рівнятися і наслідувати Степана Гериліва, прочитати книгу «Сторінками пам’яті. До альма-матер через 40 літ» і вчитися у справжніх професіоналів, адже для студентів – це справжній посібник. Так само книга є цінним джерелом для історії журналістики, адже вона розкриває історії людей, які творили і працювали в Україні, майстрів своєї справи.

Анетта Омельченко, доцент кафедри теорії і методики навчання мистецьких дисциплін зазначила, що Степан Герилів – генератор ідей, а ми, с свою чергу, сподіваємось, що його ідеї будуть прикладом до наслідування і матимуть продовження. Багато теплих слів сьогодні прозвучало на адресу упорядників і авторів видання про історію української журналістики, про їхні долі, сподівання, злети і мрії. Вітаємо упорядників і творчий колектив авторів із виходом у світ цікавого видання приємних спогадів. Погоджуємось із словами Анетти Омельченко і сподіваємось, що публікація книги про роки студентства стане прикладом до наслідування теперішньому і наступним поколінням випускників і нашого університету!

DSC_0007 DSC_0017

DSC_0045 DSC_0054

DSC_0093 DSC_0072 

DSC_0076 DSC_0121

DSC_0135 DSC_0016

Ксенія Лукач, старший викладач кафедри соціальних комунікацій
Світлини Юлії Барно, старшого лаборанта кафедри соціальних комунікацій

 

Смачні млинці від декана

…У кожному трудовому колективі є свої неписані закони, традиції, приємні моменти спілкування. Все, звичайно, в першу чергу, залежить від керівника, начальника…

Сьогоднішнє свято Стрітення Господнього вирішив по-своєму відзначити декан факультету фізичного виховання, професор Сергій Кушнірюк, запросивши під час обідньої перерви своїх підопічних на свіженькі млинці. Викладачі та співробітники кафедр факультету, смакуючи гостинцями від декана, щиро дякували керівникові за увагу та приємне спілкування.

… Цілком випадково й ми приєдналися до частувань…

_DSC3377 _DSC3384

_DSC3397 _DSC3402

«Університетське Слово»

Світлини Дмитра Бакарджиєва
(Студклуб)

Таке шоу хочуть знову

Учора, 14 лютого, в  День всіх закоханих, Рада учнівського (студентського) самоврядування коледжу на чолі з художнім керівником Анастасією Прохоренко організувала та провела  інтелектуально-розважальну гру «Хто зверху?».

Ведучими дійства були Денис Гончар та Каріна Мельник, які наповнили конкурс невимушеними жартами та забезпечили надійну підтримку своїм командам.

Гра пройшла дуже цікаво та емоційно. На завершення ведучі подякували присутнім за щирий прийом. Глядачі ж водночас теплими оплесками подякували організаторам за багато приємних вражень.

Шоу «Хто зверху?» у коледжі відбулося вперше і пройшло на висоті. Команда дівчат перемогла, однак остаточна відповідь навряд чи колись буде дана. А от веселий процес пошуку хочеться побачити знову. То ж чекаємо наступного року, щоб дізнатися: хто ж все-таки зверху?

IMG_20180214_134946 IMG_20180214_140543

IMG-897d4a68f23fee2dcafae1ce0557d8d4-V

Галина Іванченко,
заступник директора з виховної роботи коледжу

Світлини з архіву

Монографія докторанта БДПУ

Доцент Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії  ім. Тараса Шевченка Денис Чик, який нещодавно завершив навчання в  докторантурі Бердянського державного педагогічного університету з порівняльного літературознавства (науковий консультант – доктор філологічних наук, професор Вікторія Зарва), видав монографію «Longo sed proximus intervallo: жанрові системи української та англійської прози кінця XVIII – середини ХІХ ст.» (Хмельницький, 2017. – 356 с.). Вона була рекомендована до друку Вченою радою БДПУ.

Рецензентами виступили доктори філологічних наук І. М. Зимомря (Ужгородський національний університет), Е. Д. Циховська (Національний авіаційний університет), О. Д. Харлан (Бердянський державний педагогічний університет).

У центрі уваги автора монографії – проза українських (В. Наріжний, О. Сомов, М. Гоголь, Г. Квітка-Основ’яненко, Є. Гребінка, П. Куліш, Т. Шевченко, О. Стороженко та ін.) й англійських письменників (М. Ґ. Льюїс, Енн Редкліф, В. Г. Айрленд, Джейн Остен, Дж. Морьє, Марія Еджворт, В. Скотт, Ч. Діккенс, В. М. Теккерей та ін.), яка розглядається у призмі компаративної жанрології.

Основною метою дослідження є створення типології жанрових систем української та англійської прози кінця XVIII – середини ХІХ ст. Окрему увагу приділено теоретичним і методологічним аспектам ґенези уявлень про жанрову систему, термінологічному дискурсу та специфіці формування прозових жанрів української літератури окресленого періоду.

Монографія адресована насамперед літературознавцям, викладачам, вчителям і студентам філологічних спеціальностей, а також усім, хто цікавиться актуальними питаннями компаративного аналізу української та англійської літератур.

фото монографії

 

Кафедра зарубіжної літератури та
теорії літератури ІФСК БДПУ   

 

РАЦС – НА ФФСК

«Любов – початок і кінець нашого існування. Без любові немає життя. Тому-то любов є те, перед чим схиляється мудра людина» – так про кохання висловився великий Конфуцій. Що може бути кращим у світі за кохання? Моя відповідь вам «Нічого». Кохання – це та річ, без якої жодна людина не зможе стати по-справжньому щасливою. Тому наша Студентська рада факультету філології та соціальних комунікацій  організувала акцію «РАЦС – на ФФСК», яка проходила 14 лютого з 09:00 до 14:30 у холі 5Б корпусу.
   Усі закохані пари нашого університету могли «зареєструвати» свій шлюб, як доказ свого кохання одне до одного. Реєстратором шлюбу виступила студентка 3 курсу ФФСК Тетяна Черепанова, а щедрою на ворожіння циганкою – студентка 1 курсу ФФСК Анастасія Ємельяненко. У цей день  наш РАЦС не відмовив жодному своєму клієнту. А підрахунок вийшов зворушливим: було видано майже 80 «свідоцтв».
   Ми раді, що наші студенти можуть кохати і дарувати своє кохання іншим.

1 2

3 4

Ангеліна Чернікова,
студентка 1 курсу ФФСК

Світлини автора

Свято закоханих у гуртожитку

Увечері 13 лютого у стінах гуртожитку відбувся святковий концерт з нагоди Дня закоханих з ініціативою активних студентів. Програма концерту була насичена запальними танцями, ліричними композиціями, декламуванням віршів та креативним конкурсом на кращу пару гуртожитку. Конкурс складався з трьох етапів: у першому – учасники повинні були на кожну букву імені свого закоханого придумати ласкавий комплімент, у другому – дівчина повинна була нагодувати свого коханого яблуком без допомоги хлопця, доки лунає музика, у третьому – переможцями визначались ті, хто найкраще закружляє в повільному танці.

Шляхом голосування перемогу отримали Михайло Сорока та його друга половинка Анастасія Пирогова. Пара отримала солодкий цукерковий приз.

Наприкінці свята комендант гуртожитку Володимир Столярчук привітав студентів із Днем Святого Валентина та запросив усіх бажаючих на святкову дискотеку.

DSC_0336

Олександр Суліма,
Студент-журналіст БДПУ

Масляний тиждень успішно розпочато!

Учні та студенти Бердянського економіко-гуманітарного коледжу БДПУ 12 лютого брали участь у загальноміському заході «До бабусі й дідуся на Масляну», мета якого – розширити та поглибити знання молоді про давні народні обряди та звичаї, виховувати шанобливе ставлення до народних традицій старших поколінь, виховувати повагу до людей похилого віку.

Із великим задоволенням наша молодь привітала мешканців КЗ «Бердянський геріатричний пансіонат», пригостивши всіх смачними млинцями та чаєм.

image-0-02-04-7d7030d2f5eed0a88e0c6781dfebe88232282e5a071e1a72b6c3967102f47f17-V image-0-02-04-59d117cf83d380a63d22370c89d7e9963314555519a0bbb68d9c3640680bc41b-V

Галина Іванченко,
заступник директора коледжу з виховної роботи

Світлини з архіву коледжу