…Учорашня дорога була далекою – 940 км і важкою – на вулиці +45. Ми знову побачили й на собі відчули оті прокляті норми МО – 1,5 літра води на людину в добу; дороги, які не можна назви дорогами, побиті будинки; на фоні красивої природи військові дії; блохи в бліндажах, а головне – радісні очі хлопчиків, які нам дуже раділи й дякували кожному патріоту Бердянська за допомогу. Це були зустрічі старих друзів: Анетта Омельченко зустріла хлопця, який впізнав її з зими 2014/2015 років, він так і назвав мене: «Мама Дніпра», а Микола Тюркеджи побачив своїх побратимів, дехто йде вже додому , а дехто й залишається на передовій. А головне – ми привезли частинку нашої поваги до них, підтримки, материнської любові. Кожному бажали одного – залишитись живим. Вижити в цій війні. Щоразу, збираючись до захисників, ми з допомогою наших друзів формуємо черговий вантаж. Депутат міської ради Віталій Байдала й члени Бердянської вірменської громади дуже нам допомогли з продуктами, також до нас приєдналися волонтерський центр "Запоріжжя" .
Дякуємо за допомогу Миколі Рудницькому, Івану Псьолу, Валентині Полончевській, Антоніні Перковій, Наталіі Іванченко, Павлу Порохні, Олегу Зінченку, Олесандру Романову, Олесандру Шапошнику, Сергію Шараю, Роману Алтинніку, Зої Циганок. За фінансову допомогу – Тетяні Татаренковій, Евгену та Володимиру Фуклєвим, Ользі Удаловій, Аллі Сердюк, Олександрі Овсянніковій, Наталії Іванченко, Юлії Камінській, Тетяні Подумей, Надії Февральовій, завдяки яким ми закупили овочі (картоплю, огірки, помідори, цибулю, солодкий перець), фрукти (яблука, сливи), ліки (лоперамід, пантенол, панкріатин, теймурову пасту), суху рибу( тарань і бички), окорочка та цигарки. Просили також окуляри військові та наколінники. Як завжди усі дякували за маскувальні сітки, в яких зараз дуже велика потреба (дякую усім невтомним бджілкам нашим, що вправно їх виплітають)…
НАШІ АТЛАНТИ
