Нещодавно англійською та українською мовами опублікована книга Вікторії Константінової, Ігоря Лимана та Анастасії Ігнатової «Європейське спрямування Північного Приазов’я в імперську добу: британські консульські рапорти про італійське судноплавство».
Книга присвячена контактам Північного Приазов’я з європейськими країнами в період між Східною (Кримською) та Першою світовою війнами. Слідуючи історіографічній традиції, автори відрізняють Північне, українське, Приазов’я з портовими містами Бердянськом і Маріуполем від Східного, російського, з його містами-портами Таганрогом і Ростовом-на-Дону. У центрі уваги знаходяться дві європейські нації, які брали активну участь у торгівлі на Азовському морі – італійці та британці. Увага зосереджена на висвітленні італійського судноплавства консулами Великої Британії. Окрім авторських досліджень і статистичних таблиць, книга включає витяги з рапортів британських консулів другої половини ХІХ – початку ХХ століття.
Автори книги зазначають, що італійцям вдалося досить ефективно “вписатись” у контекст економічних пріоритетів Російської імперії у регіоні, згідно з якими міста-порти Північного Приазов’я мали служити такими собі “вікнами у Європу”, головною спеціалізацією яких мав бути експорт зерна на європейські ринки.
Як статистичні дані, що наводились у консульських документах, так і спостереження самих консулів засвідчували, що саме італійці виступали одними з головних конкурентів британців у торгівлі через порти Північного Приазов’я, які тривалий час суттєво випереджали підданих Сполученого Королівства як за кількістю суден, що заходили до Бердянська та Маріуполя, так і за обсягами перевезених ними вантажів. У 1860-х – 1870-х рр. причини програвання своїх співвітчизників у цій конкурентній боротьбі британські консули вбачали у більш енергійному характері капітанів італійських суден, у їхньому кращому піклуванні про вантажі, у використанні італійської як мови спілкування торговців з різних країн, а, головне, в можливостях італійців пропонувати більш дешеві фрахти. Такі можливості, в свою чергу, забезпечувались завдяки меншій собівартості італійських суден; нижчій заробітній платні їхніх команд; меншій собівартості харчування останніх, гіршого за якістю від харчування британських екіпажів; більш гнучким режимом роботи італійців.
У 1860-х рр. італійцям належало від 49,6% до 57,6% від всіх суден, що заходили до Бердянська, у 1870-х рр. – від 39,2% до 66,1%. Тільки з початком 1880-х рр. цей відсоток почав знижуватись, що було пов’язано у тому числі і зі зростаючою конкуренцією з боку британців, які стали робити ставку на використання не вітрильників, а пароплавів. Тим не менш, чисельність суден під прапором Італії у Бердянському порту і надалі перевищувала чисельність суден під прапором Великої Британії, хоча упродовж 1884 і 1897 рр. цей розрив рідко перевищував 10%. У останні роки ХІХ ст. роль італійців у торгівлі Бердянська знов суттєво зросла, і у 1898-1911 рр. їм належало від 30,3% до 48,5% відсотків суден.
З тією обставиною, що з поміж всіх портів Азовського моря першість за репрезентованістю італійських суден і часткою перевезених ними вантажів належала Бердянську, була тісно взаємопов’язана активна діяльність у цьому місті італійського консульства, головним пріоритетом діяльності якого було сприяння веденню торгівлі співвітчизниками. З поміж всіх іноземних представництв, які діяли у Бердянську (а їх було більше десяти) тільки консульство Італії мало в своєму підпорядкуванні консульську установу, яка діяла у іншому місті: від італійського консульства в Бердянську залежало віце-консульство у Керчі. При цьому тільки два іноземні представники у Бердянську мали привілейований статус не торгових консулів. І ними були саме консули Італії та Великої Британії. Порівняння їхнього статусу та функцій давало британським офіційним представникам підстави писати про переваги італійських колег.
Актуальності зверненню саме до англомовних джерел з історії українського Приазов’я додає та обставина, що 2016 р. проголошений роком англійської мови в Україні.
Книга вже розіслана до центральних, обласних і університетських бібліотек України. А з її електронною версією можна ознайомитись у розділі «Бібліотека» сайту науково-дослідного інституту історичної урбаністики (http://ri-urbanhistory.org.ua/library-archive/libra).
«Університетське Слово»
(за матеріалами Анастасії Ігнатової)
