ОЛЬГА КАЙДА: «МОЯ ПРОФЕСІЯ ВІДПОВІДАЄ МОЇЙ НАТУРІ»

16 листопада – День працівників радіо, телебачення та зв’язку

Журналіст і викладач в одному обличчі – Ольга Кайда – ділиться з нами своїми професійними навичками та розповідає, як все починалося: звичайна школярка, яка мріяла стати вчителем, стала розумним та досвідченим тележурналістом, цікавим і авторитетним викладачем…

Ким ви хотіли стати, навчаючись у школі?

- Найперше – хотіла  стати вчителькою. Напевно, саме тому я й викладач кафедри соціальних комунікацій БДПУ. Коли я вже працювала на телебаченні, то хотіла поділитися своїми знаннями зі студентами через викладання. Також у школі я багато співала, тому мріяла бути й співачкою.

Напевно, вашим улюбленим предметом у школі була література?

- Ні, мені подобались всі предмети.

Які книжки читаєте?

- Зараз мені подобаються пригодницькі книжки, детективи з історичними моментами. Також, читаю класику: «Анну Кареніну» Льва Толстого, «Гранатовий браслет» Олександра Купріна та інших відомих авторів. Необхідно читати книжки, які зможуть навчити нас корисному та важливому.

А чим ви керувалися під час складання іспитів при вступі в університет?

- Необхідно читати щось таке, що зможе надихнути вас. Також необхідно збирати цитати відомих людей. Твір треба писати з фактами: не просто «квітне квіточка, сонечко сяє…», а описувати та приводити конкретні приклади з життя, історії. Треба завжди завершувати думку, слідкувати за логічною послідовністю.

Коли ви зрозуміли, що хочете стати журналістом?

- В мене не було дитячої мрії стати журналістом, сидіти у кадрі чи щось розслідувати. Я це зрозуміла тільки тоді, коли почала працювати за своїм фахом. В школі я добре писала наукові роботи, твори, брала участь у літературних конкурсах. Ця професія підходить мені не просто тому, що я добре пишу, а тому, що вона відповідає моїй натурі. Я не можу сидіти на місці, бути домогосподаркою та варити борщі. Мені необхідна самореалізація, спілкування з цікавими людьми. Журналістика відкриває широкі можливості. Можна побувати в усіх сферах життя, дізнатися, наприклад, як правильно будувати дороги, скільки є альтернативних способів зекономити тепло та багато іншого. Раніше я була сором’язливою, боялася щось спитати, дізнатися. У журналістиці такого поняття не має: боїшся, не боїшся, а йти треба. Це дуже загартовую характер, надає більшої впевненості.

Чому ви обрали саме тележурналістику?

- Я не люблю довго думати над матеріалом. Тележурналістика не дає часу на роздуми: поїхала, розпитала, написала і видала готовий продукт в ефір. До того ж у цій галузі можна проявити себе в образі художника.

Що найбільше подобається в журналістиці?

- Люди.

Мрієте про карєру диктора або телеведучої?

- Я про це думала. Сподіваюсь, що у подальшому житті такий розвиток буде.

Чому ви приїхали працювати саме до Бердянська?

- В мене завжди було відчуття, що я повернусь до Бердянська. Мені подобалось навчатися і жити в Запоріжжі, але так склалося, що я переїхала. Там я два роки працювала на телебаченні. Напружений графік дуже втомлював. У Бердянську мені запропонували посаду викладача і я вирішила, що це для мене є кращим варіантом.

Хочете переїхати до великого міста?

- Це питання зараз актуальне для мене. Друзі кличуть до себе, кажуть, що треба розвиватися. Київ, наприклад, мені не дуже подобається, а у Бердянську для мене мало місця. Тому це питання залишається відкритим…

Кристина Корінець, Олена Тищенко,

кореспонденти газети «Університетське Слово»


Поділитися:

  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • Blogger
  • Мой Мир
  • Одноклассники
  • Print
  • RSS
comments powered by HyperComments

Система OrphusЯкщо Ви знайшли помилку на сайті, просимо повідомити про це адміністратору. Виділіть текст з помилкою та натисніть комбінацію клавіш Ctrl+Enter. Дякуємо!

About Олександр Степаненко

In The Name Of The Moon!