Під вітрилами перемог

   Із 3 по 8 червня ц. р. в столичному  Києві  проходили традиційні масові змагання з вітрильного виду спорту «KIEV SAILING WEEK». Цьогоріч у змаганнях брали участь 157 екіпажів яхт різних класів. У класі LASER відбулось 9 гонок, за результатом яких, студент 4 курсу факультету фізичного виховання БДПУ Валерій Кудряшов не залишив жодних шансів своїм суперникам, посівши перше місце!

1

2а

А з 9 по 11 червня ц. р. в Приморську  відбувся ІІ Етап Чемпіонату України з пляжного волейболу – на базі відпочинку «Орбіта». Змагання проходили серед жіночих, чоловічих та команд ветеранів (38+), які приїхали зі всієї України, щоби позмагатися за першість.  Представницею Бердянська стала збірна нашого університету в складі:  Євгенія Сєрих (випускниця БДПУ) та Євгенія Подлубная (студентка-магістрантка факультету фізичного виховання БДПУ). Дівчата наполегливо змагались за можливість взяти участь у фіналі змагань, але команди-суперниці не дали їм шансів, тому збірна БДПУ посіла 7 місце у турнірі серед жіночих команд ІІ Етапу Чемпіонату України.

3

4

«Університетське Слово»
(за матеріалами та світлинами
Насті Черезової)

Грамота ректора – Димитру Цанкову

Викладач болгарської народної музики Димитр Цанков не один рік плідно співпрацює з нашим університетом. Сьогодні, 13 червня, високо оцінивши його високий професіоналізм, популяризацію болгарської мови, культури, історії, фольклору на наших теренах, вагому допомогу в організації концертної діяльності Народного ансамблю народної пісні «Золотий гомін» (керівник – Олена Бузова), ректор БДПУ, професор Ігор Богданов в університетській конференц-залі вручив викладачеві Грамоту зі словами щирої вдячності за таку плідну співпрацю (див. світлини).

0 1

«Університетське Слово»
Світлини Дениса Величка
(Студклуб)

За дорученням уряду Німеччини

Викладачі нашого університету – Ольга Сербова (кафедра прикладної психології та логопедії), Ольга Фролова та Олена Колпакчи (кафедра психології)  були учасниками тренінгів з арт-терапії проекту «Подолання психотравми та профілактика ПТСР у дітей та підлітків – заради майбутнього України» з подолання психотравми у дітей,  який відбувся у Києві 4-8 червня ц. р.

Плідно працювали 5 днів! Тренінг проводили гості з Італії, Німеччини та Австрії: Франческо Цоккарато (Francesco Zoccarato aus Italien), Сюзанна Єндрейчек (Susanna Jendrejczek із Ravensburg), Birgit-Marie Stoewer із Hitzacker, Ursula Kermer із Wien und Diana Teitz из Köln та Уве Мьолльнітц (Uwe Möllnitz из Bad Oldesloe)! 

18836665_715159555337870_3005752372184133120_o 18837013_715160302004462_8123965670136859929_o

18953337_1342715469111252_3579859504354079483_o 19092847_1343657875683678_3142707296756368018_o

19092916_1343657879017011_5969502873057319531_o 19096229_1686421788329591_909870309_o

19125461_1686421858329584_520349230_o 19125487_1686421888329581_149937802_o

Проект реалізовано за підтримки Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH за дорученням уряду Німеччини.

«Університетське Слово»
(за матеріалами та світлинами Ольги Сербової)

Включаючи теоретичний та практичний блоки…

У Навчально-практичному психологічному центрі "Крок за КРОКом" Університету економіки та права «КРОК»6-7 червня ц. р. відбувся 2-й модуль сертифікатного навчально-практичного курсу "Розлади аутистичного спектру (РАС) у дітей: проблеми та шляхи взаємодії".

Учасники розглянули проблеми корекції поведінки дитини на ранній стадії аутизму, говорили про важливість підтримки сім'ї: надання достовірної інформації про аутизм та про різноманітні методи професійної допомоги. Програма включала теоретичний блок та практичний – демонстрацію заняття з методичними посібниками. Учасники пройшли сертифікацію.

18921916_476093039402439_6825162202966403838_n 18953140_476092062735870_5277076148645331182_o 18953511_476092969402446_3050433217555600783_o

19024863_476093129402430_6491129864313523207_o

18954858_476091512735925_1510016072426717885_o 19023400_476092796069130_3271060450380652552_o 19023580_476092102735866_7078592319661785355_o

Курс розробила  та провела кандидат психологічних наук, старший викладач кафедри прикладної психології та логопедії Бердянського державного педагогічного університету Ольга Сербова.
 

«Університетське Слово»
(за матеріалами та світлинами
Ольги Сербової) 

Тренінг із медіаграмотності

  Сьогодні ми живемо в часи бурхливої інформатизації усіх аспектів нашого буття. Часто важко розібратися, наскільки правдивою та неманіпуляційною є інформація, яку ми отримаємо із різних джерел ЗМІ. Медіа в Україні часто належать різним кланам і олігархам та використовуються з метою впливу на цільову аудиторію. Молодь, будучи «screen-screen» поколінням, є благодатним ґрунтом для маніпуляцій і впливу.

Тому актуальним для молоді є набуття базових знань в сфері медіа, знайомство з найбільш поширеними видами маніпуляцій і пропаганди, з базовими інструментами перевірки інформації й критичного мислення. Цьому був і присвячений тренінг із медіаграмотності, який 9 червня провела к. е. н., доцент Тетяна Несторенко для студентів та викладачів гуманітарно-економічного факультету (див. світлини).

4 6

2 7

Головне завдання тренінгу полягало не в тому, щоб сказати, якими потрібно користуватися ЗМІ (що читати або дивитися), а навчитися не підпадати під вплив пропаганди, допомогти учасникам тренінгу не стати жертвою маніпуляцій, що призводить до паніки, ненависті і різним страхам.

Учасники тренінгу навчилися розбиратися в таких поняттях, як інформування, пропаганда, реклама, «джинсá» і «фейк», отримали інструменти (маркери) для вміння самостійно відрізняти новини від пропаганди, піару чи вигадки (фейку), дізнаючись про події з Інтернету, телебачення чи друкованої преси. Де в новинах і рекламі правда, а де брехня, як аналізувати і перевірити інформацію, чому важливо звертатися до першоджерела – про все це дізналися більше 30 учасників тренінгу. Інтерактивні завдання та ігри створили невимушену та довірливу атмосферу на тренінгу.

8 9 10

«Університетське Слово»
(за матеріалами Тетяни Несторенко)
Світлини Дар’ї Светенко

Прославляючи піснею рідний БДПУ…

У Маріуполі 3-5 червня ц. р. проходив Міжнародний фестиваль-конкурс "Майбутнє країни", на якому успішно виступила студентка першого курсу спеціальності "Музичне мистецтво" факультету психолого-педагогічної освіти та мистецтв БДПУ Дар'я Ілікчієва. Успішно, бо привезла талановита студентка до Бердянська Диплом лауреата І ст. у номінації «Вокал» (керівник – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри музичного виховання БДПК Інна Пащенко).

1 (1)

Учора, 7 червня, в університетській конференц-залі ректор БДПУ, професор Ігор Богданов та голова комітету профспілки, депутат Бердянської міської ради Віталій Лола тепло здоровили лауреатку за таку талановиту популяризацію рідного вишу, бажали студентці нових перемог у царині естрадного вокалу (див. світлини).

4 3 2 (1)

«Університетське Слово»
Світлини з архіву факультету
та Дениса Величка
(Студклуб)

 

Наше перше знайомство з професією

Напередодні Всесвітнього дня захисту дітей ми, студенти другого курсу спеціальності «Дошкільна освіта», завітали до дошкільних закладів міста, щоб привітати малюків із святом. Акція «Подаруй дитині радість» вже втретє проводиться на факультеті дошкільної, спеціальної та соціальної освіти. Студенти підготували цікаві розваги: малюки вітали з днем народження Зайчика, пустували з веселим Карлсоном, «відвідали» справжній цирк, стали слухачами академії «Звірополіс» та за картою Джека Горобця розшукували піратські скарби. Не менш раділи вони й подарункам: розмальовки, цукерки, повітряні кульки, дипломи, скриньки з «золотими монетами».

DSC_0441 DSC_0819

Позитивні емоції отримали не тільки малюки, але й ми, адже це було наше перше знайомство з професією. Всі переконалися, що робота з дошкільнятами – це справжнє свято! Бачити їх усміхнені обличчя, чути радісний сміх, поринути у світ їх безмежних фантазій, перейнятися їх вірою в те, що світ навколо безмежний та добрий – це найвища радість.

DSC_0458 DSC_0575 DSC_0730

Валерія Нестерова,
студентка 202 групи ФДССО
Світлини автора

Допомогли створити казку

Минулими вихідними в Бердянську проходив фестиваль для всієї родини «Family Day». Організатори цього свята дозволили жителям міста зануритися в світ казки, весело й цікаво, але в той же час, із користю провести час усією родиною.

У парку ім. Шмідта був створений цілий чарівний світ. Тих, хто відвідав це чудове свято, зустрічали веселі сімейні конкурси, танці та пісні, захоплюючі майстер-класи для дітей і батьків, ярмарок рукодільниць, лицарський турнір, прекрасні фотозони і багато-багато інших локацій, яскраво і гарно оформлених. Чимало людей взяли участь у безпрограшній лотереї, отримавши корисні і приємні призи.  А людей, у яких День народження збігся з датами проведення фестивалю, вітали усі присутні, їм також вручали подарунки.

O5gExIVRHug _kbSvuKJH9Y

За допомогою барвистого аквагриму кожен відвідувач зміг перетворитися на улюбленого героя. Незабутні емоції жителям Бердянська подарували казкові персонажі – Веселі тролі, Аліса в країні чудес, Хоробра собачка Скай, пустотливі Міккі-Мауси, Чарівна Ельза, винахідливі Фіксики, Великий і М'який ведмедик Тедді. На фестивалі аніматори також провели флешмоб, в якому взяли участь всі бажаючі, – як діти, так і їхні батьки. А в кінці дня була можливість у приємній компанії насолодитися переглядом на великому екрані мультфільму «Зверопой».

RUKxThicHe8 eoiF1b7-WM4

Ці два дні були сповнені справжнім вибухом емоцій і атмосферою казки.

У проведенні фестивалю в якості волонтерів брали участь і студенти  факультету фізико-математичної, комп’ютерної та технологічної освіти: Валентина Медведенко, Ольга Пастушенко, Вікторія Гордейчук, Ярослав Триньов, Дмитро Картіннік, Олександр Тиховод, Максим Підсадній та Олександр Яремко (див. світлини).

_1THj8ZL1FI F7tsuzazFwk g59oPqkiKxE

 

Ольга Пастушенко,
студентка 2 курсу,
голова культурно-масового сектору студентської ради ФМКТО
Світлини з архіву студентської ради ФМКТО

Відзначили своє свято

Сьогодні, 6 червня, своє професійне свято відзначають журналісти. З цієї нагоди кафедра соціальних комунікацій ФФСК БДПУ підготувала для своїх студентів низку заходів. Спочатку студентів 13, 23 та 33 груп залучили до участі в конкурсі з написання есе на тему: «Людина і світ: гармонія і дисгармонія». А поки члени журі перевіряли конкурсні роботи, діти мали змогу переглянути кінострічку, що 2016 року здобула премію «Оскар», присвячену непростій роботі журналістів-інвестигейторів. По закінченні перегляду, завідувач кафедри Анастасія Носко оголосила та нагородила переможця конкурсу – ним став студент 33 групи Сергій Біленький, а також від імені всіх викладачів привітала майбутніх медійників зі святом та подарувала символічні солодкі подарунки.

DSC_0018 DSC_0038

DSC_0052

DSC_0020 DSC_0027

«Університетське Слово»
(за матеріалами кафедри)
Світлини з архіву кафедри

Олександра Шиман: «Інформологія – це сенс мого життя»

Завтра, 7 червня, свій ювілейний день народження святкуватиме кандидат педагогічних наук, доцент кафедри початкової освіти Олександра Іванівна Шиман. Вона більше 25 років працює в стінах Бердянського державного педагогічного університету, є знаним фахівцем з інформатизації початкової ланки освіти. Неординарну особистість Олександри Іванівни і сходинки її зростання, особистісного і професійного, допомогла розкрити декан факультету психолого-педагогічної освіти та мистецтв, заслужений працівник освіти України, професор Людмила Вікторівна Коваль.

Shiman_1

– О. І., на початку нашої розмови зразу виникає питання про тлумачення вислову, який Ви зазначили як своє життєве кредо…

У цих словах передусім відображається девіз моєї професійної діяльності – «методика викладання інформатики». Інформологія – узагальнена назва наук про інформацію в сучасному світі, до числа яких належать теорія інформації, кібернетика, логіка, семіотика, багато лінгвістичних, гуманітарних і суспільних наук. Термін «інформологія» походить від латинського informatio – виклад, тлумачення, поняття і грецького λογοζ – слово, знання, вчення.

– Це означає, що сенсом Вашого життя є робота?

Звичайно, ні. Але напередодні свого ювілею я б хотіла розкрити науковий термін «інформологія» у «прикладному» значенні щодо подій свого життя, адже за окремими визначеннями інформація – це відбите розмаїття навколишнього світу, а знання – це перевірена практикою форма інформації, яка використовується для ухвалення рішень. Отже, сьогодні я хотіла б згадати значущі прояви інформації (факти, особи, події), які мали місце в моїй долі, окреслити зібрані впродовж життя знання, проаналізувати рішення, які я приймала внаслідок перебування в певному інформаційному потоці.

– Очевидно, слід почати з головного факту – Вашого народження?

Мене доля нагородила дуже розумними, зрілими, красивими батьками. Тато, Іван Андрійович, за освітою військовий інженер-радіотехнік, унаслідок легеневої хвороби рано демобілізувався і займав керівні посади в різних органах самоврядування в с. Осипенко, мама, Ганна Ягорівна, викладала природознавство, географію, німецьку мову в Осипенківській школі, яка в той час вважалася передовою, досягнення її колективу були відмічені на виставці ВДНГ в Москві, а мама особисто була удостоєна звання «Відмінник освіти».

– Розкажіть про свої найяскравіші дитячі спогади.

Раннє дитинства пов’язане із солодким запахом домашньої здоби бабусі Дори, татової мами, з якою ми жили деякий час. Вона була знаною на все Приазов’я куховаркою, говорили, навіть сам Нестор Махно заїжджав до Новоспасівки поласувати Дориними пирогами. Незабаром мої батьки побудували власний дім за проектом, який тато привіз з Німеччини, і наша садиба – будинок з незвичною круглою верандою, виноградна арка, розарій – довго була прикрасою центру села. Чудовими були передшкільні й перші шкільні роки: теплий дім із моїм особистим затишним куточком – дитячою кімнатою з безліччю іграшок, книжок, фортепіано, фантастичними новорічними ялинками, веселими днями народження із традиційними фотосесіями в розарії… А ще були цікаві тематичні заходи, котрі організовувала моя невтомна матуся як шкільний вихователь-організатор, повсякчас залучаючи мене до участі в них у різноманітніших ролях, а також колективні екскурсії з іншими школярами цікавими місцями рідного краю, автобусом до Карпат, в Білорусію; подорож водою (морем, Волго-Доном, Волгою) до Волгограду. А потім настала чорна смуга…

– А що ж сталося?

Сталося, на жаль, те, що руйнує багато сімей: батько став зловживати алкоголем, ображати маму. Зрештою, впливова мамина рідня допомогла нам переїхати до Бердянська… Це були роки не тільки мого фізіологічного дорослішання, а й психологічного становлення, морального змужніння. Мама багато працювала, але грошей катастрофічно не вистачало… Щоб я достойно виглядала на шкільних вечорах, мені давала одягати свої сукні мамина молодша сестра, та я скоро всіх обігнала зростом, але навчилася шити-в’язати, майструвати собі щось цікаве з одягу, навіть жалілася мамі, що так складно виготовляти взуття (сміється).

– Ви закінчили кращу школу м. Бердянська № 16, спеціалізований математичний клас, із золотою медаллю?

Так, це було не просто, адже в клас відбиралися кращі учні з усіх шкіл міста, а втім сама атмосфера закладу (будівля теперішнього факультету дошкільної освіти), видатні вчителі, спеціальні навчальні програми були своєрідним випробувуванням на міцність і стимулювали на досягнення. Як я тоді розривалася між математичними дисциплінами, що викладала Ганна Пантеліївна Святашова, та українською мовою і літературою, любов до яких прищепила Ада Степанівна Хасап. Жорстка «дресура» Ганни Пантеліївни дала свої плоди, і я вступила за результатами одного екзамену з математики на престижну спеціальність «Організація механізованої обробки економічної інформації» Харківського інституту інженерів транспорту, де конкурс був 25 осіб на місце. Мене особисто похвалив за відповідь суворий доктор математичних наук: «Їдьте, дівчинко, відпочивати на своє Азовське море, ви це заслужили!» А з Адою Степанівною ми отримали перше місце на обласній олімпіаді з моїми роздумами на тему «Не зневажай душі своєї цвіту», де намагалися передати сучасне дівоче осмислення творчості Лесі Українки, яка з тих часів є моєю улюбленою поетесою. Рядки її віршів не раз у подальшому житті ставали мені підтримкою-підказкою в скрутних життєвих ситуаціях. Ада Степанівна наполегливо радила мені вступати на факультет журналістики, але остаточним аргументом, що вплинув на мій вибір, стала захоплююча практика в обчислювальному центрі Бердянського державного педагогічного інституту, під час якої ми, школярі, відчували велику відповідальність за можливість долучитися до цікавої роботи програміста і були щиро вдячні викладачам за доросле ставлення до нас. Але тоді я й не сподівалася, що в майбутньому із цим закладом буде пов’язана значна частина мого життя…

– Поділіться, якими цікавими подіями було насичене Ваше студентське життя.

Дійсно, студентські роки – найкращі в житті людини, як і власне сама молодість. Окрім наполегливого оволодіння загальними і професійними знаннями, сталося ще багато цікавого, вагомого, пам’ятного… Це й участь у заслуженій хоровій капелі, де проявилася наша сімейна любов до пісні, і постійні відвідування заходів усіх Харківських театрів і гастролерів, і захоплююча літня практика як провідника, яка дала можливість спостерігати з вікна пасажирського потягу краєвиди нашої величезної тоді країни від Бресту до Іркутська, через могутні Дніпро, Волгу, Єнісей до перлини Байкалу, величні міські споруди і безкрайні простори тайги, що вражають своєю красою. А ще були зустрічі з цікавими людьми: студентами зі свого навчального закладу та інших вишів, викладачами – професіоналами своєї справи, з діячами мистецтва і просто цікавими пасажирами… І була найважливіша зустріч із тим, хто з’явився в моєму дорослому житті як проекція мого прекрасного дитинства – старший брат одного з моїх шкільних товаришів, який став незабаром моїм чоловіком.

– Як же складалося Ваше сімейне життя?

Спочатку – як у казці: романтичний епістолярний роман протягом року; ефектні заручини в студентському гуртожитку, куди нагрянули випускники-льотчики із квітами, шампанським, шоколадками; два роки регулярних повітряних рейсів Харків-Одеса з неодмінними сюрпризами, подарунками при зустрічі…

з чоловіком

– Так розпочався Одеський період Вашого життя?

Десять одеських років були насичені найрізноманітнішими подіями. Це, звичайно, створення сімейного гніздечка, спочатку у винайманих помешканнях, а незабаром і у власній квартирі. Це початок професійної діяльності як програміста науково-дослідного відділу Одеського заводу обчислювальної техніки, де мені пощастило з молодим креативним колективом і керівництвом, завдяки яким відбулися мої перші професійні здобутки і відзнаки. Це багаточисленні подорожі: із чоловіком по військових путівках (у Прибалтику, Ленінград, Карелію, на Кавказ (Грузію); пароплавом Волгою за маршрутом Москва-Астрахань), із колективом (Чорним морем і автобусами – Україна, Болгарія, Польща…) Але головною подією цього періоду стало народження нашого первістка – Івана.

– О. І., доля двічі нагородила Вас найбільшими подарунками для кожної жінки – дітьми?

Я скажу дуже просто: діти – це дуже важлива реалізація кожної жінки, але, на мою думку, не треба присвячувати їм себе повністю, бо в якийсь період ти можеш стати нецікавою і для них, і для чоловіка. На підтвердження цієї думки хочеться навести слова Лесі Українки: «Ох, скільки тяжких, хоч безславних жертв зложили ті жінки, що не лишили імення по собі!».

Сини прийшли до нас довгоочікуваними й бажаними, але не в кращі часи як для нашої сім’ї, так і для всієї країни. Перший, Іван, народився, коли його тато служив в Афганістані, і, звісно, це було велике випробування для всіх нас. Другий син, Юрій, «радіаційна» дитина, з’явився через рік після активної участі його батька в ліквідації Чорнобильської аварії. Незабаром чоловік був звільнений з лав радянської армії і ми всі повернулися в рідний Бердянськ.

НГ_дети

– І тут для Вас знову розчинилися двері Бердянського державного педагогічного інституту?

Коли після закінчення декретної відпустки постало питання щодо працевлаштування на новому місці, мені запропонували роботу інженера-програміста на кафедрі математики й інформатики та доручили вести практичні заняття з інформатики за провідними викладачами кафедри. Ох, ці перші комп’ютери – слабкі за можливостями, складні в управлінні та ще й несумісні за версіями в різних комп’ютерних класах! Але «нова вступає в душу сила, одвага в серці будиться, як гляну на се нове життя, нову роботу» (© Л. Українка). Уже тоді намагалася добирати цікаві завдання для виконання на комп’ютері, занурилась у спеціальну літературу, навіть з болгарської перекладала, бо один з класів був обладнаний болгарськими комп’ютерами «Правець».

Сімейні справи теж «били ключем»: обмін одеської квартири, ремонт, перші шкільні роки старшого сина, дитсадок – молодшого, спроби чоловіка будувати власний бізнес у сфері туризму. Дуже допомагали батьки з обох сторін, відновилися старі дружні зв’язки, зав’язувались нові стосунки. Непросто було скрізь устигати, всім догоджати, займатися дітьми, домом, знову зустрічати-проводжати чоловіка, тільки тепер не в польоти, а в комерційні тури. Пробувала супроводжувати його в подорожах (Польща, Болгарія, Туреччина), але поєднувати такі різні види діяльності було дуже складно, вибір неминуче мав бути зроблений.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA OLYMPUS DIGITAL CAMERA

– Ви маєте на увазі вибір на користь педагогічної діяльності?

Вибір на користь пріоритету професії допоміг здійснити мій чоловік. Ні, він не підтримував моє прагнення вдосконалюватися професійно, навпаки – поставив ультиматум звільнитися. Я не погодилась, і він обрав життя з іншою жінкою, яка повністю йому служила і в житті, і в бізнесі… І знову про мою реакцію на ту гірку ситуацію краще, ніж Леся Українка, не скажеш: «Хто не був високо, той зроду не збагне, як страшно впасти, і хто не звик до чистоти кришталю, не тямить, як то тяжко забруднитись. Не так діймає біль, як бруд…»

Я з головою поринула в педагогічну діяльність: повністю перейшла на посаду викладача дисциплін комп’ютерного циклу, отримала другу вищу освіту в рідному виші, почала займатися науковою діяльністю («… я знаю, що крила знов на волі виростають у соколів приборканих…», © Л. Українка). Немов намагаючись замістити мені втрату коханої людини, доля дарувала мені зустрічі з людьми, які зіграли в моєму подальшому житті величезну роль – це і Коваль Людмила Вікторівна, мій взірець професіоналізму і працелюбства; і Вержиковський В’ячеслав Петрович, досвідчений і тактовний завідувач кафедри; і академік Жалдак Мирослав Іванович, мій науковий керівник: «не просто учитель, він – гуру від Бога, величний і дуже простий, то долі дарунок мати такого, з ним по життю іти» (це мої рядки з посвяти Мирославу Івановичу на честь його ювілею).

кафедра OLYMPUS DIGITAL CAMERA

– А як Ви визначились з інформатизацією саме початкової ланки освіти?

У зв’язку з підвищенням вимог до інформатизації навчального процесу вищої школи і переходом на ступеневу систему освіти необхідно було впроваджувати нові комп’ютерні курси з урахуванням педагогічних спеціальностей. Декан Л. В. Коваль спрямувала мої науково-педагогічні дослідження на проблеми інформатизації початкової школи, тим паче, що це було близьке і цікаве мені як матері двох синів, для яких комп’ютер був корисною «іграшкою» майже з народження. Для професійної відповідності обраному науковому напрямку мною була отримана друга вища освіта за фахом «Вчитель початкової школи», захищена дисертація «Формування основ інформаційної культури майбутніх учителів початкової школи» за напрямом «Теорія та методика навчання інформатики».

– О. І., 2005 рік був для Вас дуже плідним, чи не так?

Дійсно, у цьому році сталася ціла лавина доленосних подій: захист дисертації і відкриття спеціалізації «Інформатика» на факультеті початкової освіти, закінчення навчання на юридичному факультеті Київського державного університету старшого сина і вступ до Київського економічного університету молодшого сина, а також моє друге заміжжя… Здійснилося все, що передбачала моя Леся у своїх рядках: «Буде погляд мій вельми палати, може згинуть всі хмари сумні, може зірка, що буде сіяти, ясний промінь пошле і мені»!

 

– Що значить для вас сім’я на сьогоднішньому етапі життя?

Знаєте, із професійною реалізацією я стала більш упевненою в собі і цікавою іншим людям. Мій другий чоловік – людина освічена і талановита, художник, журналіст і комп’ютерний дизайнер, дуже вимогливий до себе і до інших. Ми з ним довго йшли в житті паралельними шляхами, навчалися в одній школі, мали спільних друзів і схожі захоплення, а поєдналися тільки тоді, коли обоє «дозріли», і тепер дуже цінуємо і плекаємо нашу родину. Влад доклав максимальні зусилля щодо облаштування нашого сімейного гніздечка, від побудови і ремонту до дизайну й оформлення; він підтримує мене всіляко, багато в чому допомагає і словом, і ділом.

Мої сини – моя гордість: дорослі, красиві, самостійні ділові чоловіки, мають свої сім’ї, квартири і бізнес. Старший – господар спортклубу «Допінг», нещодавно виборов третє місце у Всеукраїнських змаганнях з бодібілдінгу, а молодший – подарував мені онука Назара.

онук

– А які Ваші останні професійні досягнення?

Останні десять років були дуже плідними: випуск навчальних посібників (комплекси із 3-х базових дисциплін інформатичної підготовки майбутніх учителів початкової школи), друк наукових публікацій (загальна їх кількість наближається до сотні), керівництво дисертаційним дослідженням аспірантки Маркової Євгенії і магістерськими дослідженнями більше десяти магістрів; добір і створення дидактичних матеріалів з інформатизації початкової освіти, у чому мені дуже допомагають студенти. Мені так приємно, коли колеги-науковці після демонстрації на конференціях досягнень моїх вихованців, дивуються: «Невже це ваші початківці таке створюють?!» Перші випускники спеціалізації «Інформатика» вже довели свою професійну спроможність (Саакян Арміне, Слива-Фільчакова Аня), випускники інших спеціалізацій викладають інформатику в початковій школі (Козинець Юля, Жильцов Денис). Я пишаюся результатами своїх студентів, як мати гордиться досягненнями дітей, і вважаю, що не тільки власні діти мають бути кращими за своїх батьків, а й учні повинні перевершувати своїх учителів. Саме тоді цивілізаційний процес буде динамічним і позитивним! Напевне, свідченням моєї доцільної й результативної життєвої позиції є нагородження грамотами ректорату БДПУ, Управління освіти і науки Запорізької облдержадміністрації, Почесною грамотою МОН України, а нещодавно – нагрудним знаком «Відмінник освіти». За визнання моїх професійних досягнень щиро вдячна адміністрації рідного вишу і особисто ректору БДПУ, професору Богданову Ігорю Тимофійовичу.

Окремі слова подяки я хотіла б висловити своїй рідній кафедрі початкової освіти, яку я заслужено вважаю кращою в університеті за професорсько-викладацьким складом, кожен з яких професіонал у своїй окремій галузі початкової освіти, а всі разом – дружний колектив з великою кількістю спільних наукових праць (збірників, монографій…). Недаремно на нашому факультеті найбільший контингент студентів в університеті, на мою думку, це пояснюється не тільки незмінною актуальністю професії «першого вчителя», а й можливістю здобувати її під керівництвом справжніх майстрів своєї справи, визнаних фахівців-початківців і просто щирих дружелюбних людей («У всіх людей одна є спільна мова – братерськая любов. Любов, ти кажеш? А я б сказала – щирість…» © Л. Українка).

ДнНаук

– Які Ваші подальші плани, О.І.?

Мої найближчі професійні плани пов’язані зі становленням спеціалізації «Інформатика» освітньо-кваліфікаційного рівня магістр спеціальності 013 Початкова освіта, з удосконаленням дисциплін інформатичної підготовки бакалаврів напряму підготовки 6.010102 Початкова освіта, адже це – дуже динамічний науковий напрямок: лише десяток років минув, як я доводила у своєму дисертаційному дослідженні доцільність використання комп’ютера вчителем початкової школи як засобу навчання, а це об’єкт вивчення молодшими школярами в рамках початкового курсу інформатики.

В особистому житті хочу няньчити онуків, мати змогу подорожувати з коханим чоловіком, спілкуватись із приємними людьми в рідному Бердянську і далеко за його межами…

– Що Ви наостанок хочете побажати своїм студентам?

Пригадую знову слова Лесі Українки: «Не зневажай душі своєї цвіту… Той цвіт від папороті чарівніший – він скарби творить, а не відкриває!» А в контексті свого улюбленого наукового напрямку хочу побажати жадібно всотувати інформацію, якою так насичений сучасний світ, активно й творчо її обробляти з використанням комп’ютерних засобів, формувати конструктивні різнопланові знання і приймати на їх основі правильні рішення!

– Ми, в свою чергу, Вам теж бажаємо, щоб навколо був тільки позитивний інформаційний фон і Ви ще довго мали змогу ділитися з оточуючими Вас людьми своїми життєвими та професійними знаннями!

Щиро дякую!

Захист докторської дисертації

   У Полтавському національному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка 26 травня ц. р. провели засідання спеціалізованої вченої ради Д 44.053.03, на якому відбулися публічні захисти дисертацій.

Серед них – захист докторської дисертації кандидатом педагогічних наук, доцентом кафедри педагогіки вищої школи, управління навчальним закладом та методики викладання суспільствознавчих дисциплін гуманітарно-економічного факультету БДПУ Надії Вєнцевої – «Розвиток вищої історичної педагогічної освіти України в першій половині ХХ століття» за спеціальністю 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. Науковий консультант – Костянтин Баханов – доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри педагогіки вищої школи, управління навчальним закладом та методики викладання суспільствознавчих дисциплін БДПУ.  

Захист Вєнцевої

У засіданні взяли участь провідні фахівці за тематикою представлених дисертацій: Бугрій В. С., доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри історії України (Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка); Вовк М. П., доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник відділу змісту і технологій навчання дорослих (Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України); Герасименко Л. В., доктор педагогічних наук, доцент, професор кафедри психології, педагогіки та філософії (Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського); Пономаревський С. Б., доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник, професор кафедри педагогіки, дошкільної та початкової освіти (Чернігівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені К. Д. Ушинського).

Захист Вєнцової 2

Вітаємо Надію Олександрівну та наукового консультанта професора Баханова з успішним захистом дисертації, бажаємо їм подальших здобутків у науковій і педагогічній діяльності.

Колектив гуманітарно-економічного факультету
Світлини з архіву факультету