НАШ КАЛЕНДАР

ВІХИ  ІСТОРІЇ  УКРАЇНИ      1      Січень, 2019 рік.

 

І снилися мені все білі сни: / На сріблі сяли ясні самоцвіти.

Леся Українка

11 ч. ‒ 140 років тому народився  Гаєнко Петро Михайлович (1879-1921), журналіст, поет. Народився на Поділлі, здобув педагогічну освіту, разом з О.Олесем і П.Тичиною редагував українську політичну газету «Відродження», став майстром пейзажної лірики, писав оповідання, віршовані фейлетони. За гумористичні вірші про «вождів світового пролетаріату» В.Леніна і Л.Троцького був засуджений московською  диктатурою  до страти. Належить до когорти «Розстріляного відродження».

 

21 ч. – 110 років від дня народження  Бандери Степана Андрійовича (1909-1959), одного з організаторів і активного учасника українського національно-визвольного руху ХХ ст. Народився у с. Старий Угринів в Галичині у родині священика. Суспільно-політичні уваги первинно формувалися в умовах  спротиву польському  гніту, став активним членом «Просвіти». У 1936 р. польством  був засуджений до страти (замінено на довічну буцегарню); За нових  обставин спрямував свої неабиякі здібності і зусилля на боротьбу з московським рашизмом, а незабаром – і з німецьким  нацизмом. З  1941р. по 1944р. перебував у концтаборі Заксенхаузен. У повоєнний час продовжив боротьбу з московством в еміграції. У 1959р. загинув від нападу кремлівського агента.

3

1 ч. 1919 року проголошено  автокефалію Української Православної Церкви ‒ урядовим законом Директорії Української Народної Республіки на чолі з Симоном Петлюрою. Незабаром було знято анафему московських попів з гетьмана І.Мазепи. Подальше уярмлення України московськими червоними заколотниками унеможливило доведення  процесу автокефалії до кінця ‒ на ціле століття.

 

42 ч. ‒ минає 120 років від народження Брасюка Гордія Івановича (1899-1944), письменника, кіносценариста доби «розстріляного відродження». Народився у с.Лука на Житомирщині, освіту отримав в Київському ін-ті народної освіти. У 1917р. став членом товариства «Просвіта», воював у лавах Армії Української Народної Республіки. Є автором збірок оповідань «Безпутні», «В потоках», «Сни і дійсність» тощо, роману «Чечіль», кіносценаріїв. У 1930р був ув’язнений на 5 років у радянських концтаборах за участь у «Просвіті» та перебування у війську УНР. З початком німецько-радянської війни знову був відправлений до таборів, подальша доля не відома. Реабілітований лише у 1989р., твори перебували під забороною.

 

56 ч. ‒ 130 років тому народився Рудницький  Михайло-Лев Іванович (1890-1975), письменник, поет, перекладач, літературознавець, педагог. Народився у с.Підгайці в Галичині, навчався у Львівському ун-ті та Паризькій Сорбонні, Став одним з найавторитетніших дослідників творчості І.Франка, виховав плеяду науковців. Володіючи 10-ма мовами, здійснив переклади українською твори відомих  зарубіжних письменників. Є автором збірок оповідань «Нагоди і пригоди», поезій «Очі та уста», праці «Від Мирного до Хвильового» і ін.

 

 

68 ч. ‒ 160 років від дня народження Смаль-Стоцького Степана Йосиповича (1859-1938), мовознавця, педагога, літературознавця, громадсько-політичного діяча. Народився у с.Немилів в Галичині, студіював філологію у Чернівецькому та Віденському ун-тах. З 1885р. професор Чернівецького ун-ту, а з 1921р. ‒ Українськоо вільного ун-ту у Празі. Обстоював самобутність української мови, протидіяв москвофільству. Є автором монографій «Руська граматика», «Ідеї Шевченкової творчості», праці «Буковинська Русь» і ін.. У І Світову війну був у складі «Союзу визволення України», став головою Бойової Управи Січових Стрільців, з поставанням Західно-Української Народної Республіки перебував на дипломатичній роботі. У повоєнний період своєю діяльністю добився цілковитої рівноправності для українців Буковини.

7

8 ч. – минає 140 років від народження  Панасенка Степана Васильовича (1879-1932, літ. псевдонім Степан Васильченко), письменника, педагога. Народився у м.Ічні на Чернігівщині, освіту отримав в учительській семінарії, вчителював, відбув 1 Світову війну. У прозових творах стверджував віру у перемогу справедливості, в підрадянський період зосередився на темі про минувшину. Є автором новел, оповідань, драматичних творів, це «Мужик і арифметика» «На чужині», «Про козака Ося і москаля Ася», «Минають дні», «Кармелюк», «Осінні новели» і ін. Перекладав твори московських письменників.

 

812 ч. ‒ 110 років тому народилася Приймаченко Марія Оксентіївна (1909-1997), художниця, майстриня розпису. Народилася у с.Болотня на Поліссі Київщини. Творчість розпочала у дитинстві із розмальовування рідної хати знайденим на околиці села синюватим глеєм. Завдяки великому таланту, стала всесвітньо відомим майстром у малюванні, вишиванні, в кераміці, а джерела і натхнення її творчості свідчать про багатовікову культуру українського народу. За рішенням ЮНЕСКО ‒ 2009 рік було об’явлено роком Марії Приймаченко. З 1936р. твори майстрині незмінно експонуються на виставках у Парижі, Монреалі і інших містах світу.

 

913 ч. ‒ 100 років від дня народження Малої Любові Трохимівни (1919-2003), лікаря, педагога, вченого. Народилася у с.Копані, нині Оріхівського р-ну на Запоріжжі, освіту здобула у Харківському медичному ін-ті, працювала за фахом на Слобожанщині, відбула ІІ Світову війну. Опісля продовжила практичну, а також наукову і педагогічну діяльність, очолила академічний Інститут терапії. Є автором близько 400 наукових праць на теми серцево-судинних, ракових, туберкульозних і інших захворювань. Здобула міжнародне визнання, мала багато державних відзнак.

10

16 ч. – 1919 р. -  Директорія Української Народної Республіки оголосила війну більшовицькій Московії з причини загарбницьких дій з її боку та організованих нею підривних акцій в середині країни. Це були логічні дії споконвічного розбійника з ганебною історією, з вкраденим найменуванням, який тільки но перейшов з епохи деспотичного царизму ‒ до тоталітарно-концлагерного секретаризму.

 

1114 ч. -  360 років тому (1649) відбувся тріумфальний в’їзд гетьмана Богдана Хмельницького до Києва. За плечима були перемоги над поляками під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями. Його зустрічали як героя-визволителя України з польської неволі – високе духовенство, вчені Києво-Могилянського колегіуму, студенти, велика кількість іншого люду. З цим актом відбулося загальне переосмислення значення руху: від повстання, спротиву, помсти польським магнатам, до ‒ великої визвольної війни за незалежність України. Велич цієї події відображено у картинах художників, в літературі.

 

1214 ч. – минає 130 років від народження Коряка Володимира Дмитровича (1889-1937), педагога, літературознавця, критика. Народився у м.Слов’янську на Слобожанщині, навчався у Харківському ун-ті, зазнав переслідувань від московського царизму. Займався редагуванням видань, працював у «Просвіті», очолив кафедру  української літератури у рідному виші. Є автором праць «Тарас Шевченко», «Нариси історії української літератури», «Українська державність і нова роля «Просвіт», досліджував творчість Василя Стефаника. У вересні 1937р. арештований за химерним звинуваченням – «український буржуазний націоналіст», а вже в грудні знищений.

 

1317 ч. ‒ 150 років тому народився Труш Іван Івнович (1869-1941), живописець-імпресіоніст, мистецький критик. Народився у с.Висоцько в Галичині, образотворчому мистецтву навчався у студіях Кракова, Відня та Мюнхена. Спадщина митця складає понад 6 тисяч творів, це пейзажні шедеври, галерея портретів і ін., серед них «Трембітарі», «Гуцулка з дитиною», «Дніпро під Києвом» і ін. Провадив велику громадську роботу. Йому належить вислів: «Нам треба стояти… ногами на нашій землі, головою бути в Європі, а розумом охоплювати якнайширше справи української нації». Митця називали поетом кольору і Сонця.

 

1421 ч. ‒ 140  років від дня народження Сінклера Володимира Олександровича (1879-1946), військовика. Народився в Узбекистані, мав шведське походження. У 1917р. полишив військову службу у званні генерала, з поставанням Української Народної Республіки став на захист Української Держави, перебував на вищих командних посадах. Після загарбання України червоною Московією перебував у Польщі. У 1945р. потрапив до лабет московських загарбників, загинув у в’язниці. Попри не українське походження, не володіючи українською мовою, скрізь в анкетах вказував національну приналежність – «українець».

 

1522 січня 1919 року відбулася Велика Злука, нині національне свято День Соборності України ‒ урочисте оголошення на Софійському майдані в м.Києві Універсалу про об’єднання Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки ‒ у Соборну Україну. Окрім сучасних кордонів України, на той час у складі Соборної Держави були наступні українські етнічні землі: Кубань, Ставропілля, Чорноморщина, Східна Слобожанщина Стародубщина (всі відтяті Московією), Холмщина, Підляшшя, Північна Лемківщина Надсяння (заволоділа Польща), Мармарощина, Південна Буковина (нині у Румуніії), Пряшівщина, Південна Лемківщина  (у Словаччині), Берестейщина, Гомельщина (у Білорусі).

 

1623 ч. ‒ минає 170 років від народження Ханенка Богдана Івановича (1849=1917), колекціонера старовини і творів мистецтв, мецената, промисловця. Народився у с.Лотоки на Чернігівщині, здобув правничу освіту, наукову ступінь. З 1880р. оселився у Києві, провадив за власний кошт археологічні розкопки на Київщині, зібрані знахідки передав Музею мистецтв у Києві, нині Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. Видав збірник «Старожитності Подніпров’я», був членом низки науково-дослідницьких товариств.

 

 

 

1724 ч. ‒ 140 років тому народився Людкевич Станіслав Пилипович (1879-1979), композитор, музикознавець, фольклорист, педагог, вчений. Народився у м.Ярославі (нині територія Польщі), освіту отримав у Львівському та Віденському ун-тах. Став співзасновником Вищого музичного інституту ім. М.Лисенка у Львові, який згодом очолив, редагував музичну частину «Книги знання» ‒ тритомної Української загальної енциклопедії. Найвеличнішими творами митця є кантата-симфонія «Кавказ» і кантата «Заповіт» за однойменними творами Т.Шевченка, у доробку також опера «Довбуш», симфонічна поема «Не забудь юних днів», словоспіви «Спи, дитино моя» і ін.

 

1827 ч. ‒ 180 років від дня народження Чубинського Павла Платоновича (1839-1884), поета, фольклориста, етнографа, громадського діяча. Народився на х.Чубинському Київщини, освіту здобув у Петербурзькому ун-ті. Був членом Київської Громади, у 1862р. написав вірша «Ще не вмерла Україна», який згодом став Гімном України. Неодноразово переслідувався царським режимом шляхом висилок та заборон проживання, попри це здійснив ґрунтовні етнографічні дослідження низки країв України і підготував 7-томний збірник матеріалів, є автором збірки віршів «Сопілка Павлуся». Посмертно був звинувачений тоталітарним московством у «буржуазному націоналізмі», знищено  його могилу.

 

19 28 ч. - 1929 р. у Відні розпочав роботу 1 Конгрес українських націоналістів, що знаменував собою активізацію українського національно-визвольного руху, на тлі його недавніх  поразок  у  період  існування Української Народної  Республіки в 1917-1922 роках. Було  створено Організацію Українських Націоналістів на чолі з полковником  Євгеном Коновальцем.

 

2030 ч. ‒ минає 120 років від народження Горбового Володимира Григоровича (1899-1984), адвоката, учасника національно-визвольного руху. Народився у м.Долина на Бойківщині, правничу освіту отримав у Карловому ун-ті у м.Празі. Відбув І Світову війну, опісля воював у складі Української Галицької Армії. У міжвоєнний період став оборонцем учасників Організації Українських Націоналістів у процесах проти них з боку польських окупантів. З 1929р. перебував у лавах ОУН на керівних посадах. Був в’язнем польських, німецьких, а з 1948р. і московських концтаборів. По звільненню у 1972р. знаходився під тотальним наглядом .Є автором спогадів «Погода совісті».

 

21Сиріч виповнюється 110 років від дня народження Трохимчука Степана Климентійовича (1909-1945), учасника національно-визвольного руху українського народу. Народився у с.Тучин на Волині, брав участь у просвітницькому русі, належав до пластунів. З початком Другої світової війни перебував у польському війську, з 1942р. став активним учасником Організації Українських Націоналістів. Протидіяв спершу нацистському нашестю, після відступу якого зосередився на боротьбі з московським рашизмом, був курінним отаманом, У травні 1944р. потрапив у полон, після тривалих тортур  був страчений у м.Рівному, де нині йому встановлено пам’ятний знак.

 

О. Змієвський, В. Пилипенко, товариство «Просвіта», м. Бердянськ, Запорізький край, Україна,  /proberdyansk.wordpress.com/


Поділитися:

  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • Blogger
  • Мой Мир
  • Одноклассники
  • Print
  • RSS
comments powered by HyperComments
Михайло Зубик, представник Нацради України з питань телебачення та радіомовлення в Тернопільській обл., Заслужений журналіст України
2013-03-12 15:06:06
Добрий вечір, дорогий друже Степане! У Тебе виходить не газета, а лялечка. Ще не все перечитав, але, поза всяким сумнівом, це – найкраща українська студентська (вишівська) газета!!!