НАШ КАЛЕНДАР

          ВІХИ  ІСТОРІЇ  УКРАЇНИ      1      Грудень  2017 рік.

Заступи грудня дверима, то він тобі вікном улізе.

 

13 грудня – 140 років тому народився Рудницький Степан Львович (1877-1937), географ, картограф, академік. Народився у м.Перемишлі Австро-Угорщини, нині у складі Польщі, освіту здобував у Львівському, Віденському та Празькому ун-тах, став науковцем з філософії і географії, членом Наукового товариства ім.Тараса Шевченка, очолив кафедру географії у Львівському ун-ті. За польської окупації у 1919р. виїхав до Відня, згодом до Праги, викладав в українських вишах. У 1926р. емігрував до підмосковної України, організував і очолив у Харкові Український науково-дослідний ін-т географії і картографії, здійснив низку експедицій по Дніпру та в Донбасі. У 1933р. заарештований і засуджений до 5 років комуністичних концтаборів, відбував на будівництві «Біломор-каналу», попри це зміг написати там дві наукові праці. У 1937р. розстріляний у числі так зв. «соловецького» етапу в урочищі Сандармох. Є автором праць «Україна з політико-географічного становища», «Україна і великодержави» і ін., йому належать вислови – «…тільки національним державам належить будучина», «Модерна світова політика повинна підпирати творення винятково національних держав», «Без національної української держави доживемо в найкоротшому часі до нових тяжких воєнних і революційних катастроф».

 

25 грудня – 150 років від дня народження Спинула Миколи (1867-1928), педагога, громадського діяча. Народився у с.Малий Кучурів Герцогства Буковини, Австро-Угорщина, нині Застанівського району Чернівеччини, освіту отримав в учительській семінарії, вчителював, згодом став інспектором народних шкіл. Одноразово, активно працюючи у товариствах «Руська Бесіда», «Руський Народний Дім» і ін., відкривав українські читальні на Буковині, обирався послом до австрійського парламенту. У ІСвітову війну арештовувався московськими окупантами, зазнав їхнього Сибіру. З поставанням Західно-Української Народної республіки встановлював українську владу на Буковині. По окупації Буковини Румунією на нетривалий час емігрував до Відня, повернувшись до Чернівців, намагався протидіяти тотальній румунізації освіти.

                                                      

39 грудня – минає 120 років від народження Хомичевського Миколи Васильовича, літ. псевдонім – Борис Тен  (1897-1083), поета, перекладача, церковного діяча. Народився у с.Дермань, нині Здолбунівського р-ну Рівненщини, освіту отримав у Волинській духовній семінарії та в інституті народної освіти. У 1921р був висвячений на священика, незабаром – на архієрея, маючи глибокі теологічні знання, великі музичні здібності та гарний голос, – був добрим проповідником, його зусиллями на Житомирщині постало цілий ряд парафій Української Автокефальної Православної церкви. Одноразово писав поезії, здійснював переклади, володіючи багатьма мовами. У 1929р. був репресований на 10 років радянських концтаборі, а за радянсько-німецької війни – відбув і нацистські. По війні продовжив творчу працю, є автором поетичних збірок «Зоряні сади», «Скороминущих років буревій» і ін., численних перекладів зарубіжних класиків, праць з теорії перекладу.

 

412 грудня – 80 років тому народився Вусик Олекса Сергійович (1937-2017), письменник, прозаїк, гуморист, лексикограф. Народився у с.Говтва Козельщанського р-ну Полтавщини, освіту отримав у Київському ун-ті, займався журналістикою, був головним редактором обласного телебачення у м.Дніпрі, є автором збірок гумору і сатири «На вус намотане», «Реальні нереальності» і ін., повістей, а також роману «Не зів’януть безсмертники», уклав «Словник українських синонімів»

 

513 грудня – 140 років від дня народження Леонтовича Миколи Дмитровича (1877-1921), композитора, хорового диригента, педагога, громадського діяча. Народився у с.Монастирок, нині Немирівського р-ну Вінничини, освіту отримав у Подільській духовній семінарії, вчителював і водночас самотужки вдосконалював музичну освіту, організовував хорові і музичні колективи, видав два збірника пісень з Поділля, створив багато хорових обробок, серед яких славнозвісний «Щедрик», а також «Дударик», «Піють півні», «Мала мати одну  дочку» і ін. Розвиток творчості видатного митця припав на тяжкий, трагічний, людовбивчий період «еволюції» московської імперії деспотизму – у імперію московського тоталітаризму, де урешті загинув від рук червоних ординців . В останні місяці життя працював над оперою «На русалчин Великдень».

 

616 грудня – 1637 року розпочалася Кумейківська битва між українським козацько-селянським військом на чолі з гетьманом Війська Запорозького Низового Павлом Павлюком та полковником запорозьких нереєстрових козаків Карпом Скиданом – і польськими загарбниками біля с. Кумейки, нині Черкащина. Передумовою битви було селянське антифеодальне повстання  на Правобережній Україні проти польського гніту. Довготривале підневільне становище, наявність інституту реєстрових козаків, інші обставини, а також не шляхетні – підступні дії польських гнобителів обумовили у подальшому жорстоку розправу з повсталими… з улаштуванням тріумфальних, публічних жахливих видовищ  у Варшаві.

 

717 грудня  – 1917 року комісарний уряд більшовицьких червоних заколотників Московії спрямував ультиматум Центральні Раді Української Народної Республіки. Ультиматум являв собою повне нехтування українською державністю, намагання створити найсприятливіші умови для її повного знищення. То були логічні сенси-рефлексії улусної Московщини, вмотивовані основним її інстинктом до існування і збереження – це загарбництво і гноблення-нищення – такими вони є і наразі, у столітті ХХІ. Ультиматум підписано В.Ульяновим-Леніним та Л.Троцьким-Бронштейном. 20 грудня Генеральний Секретаріат – Уряд України – за підписом В.Винниченка і С.Петлюри спрямував відповідь з вмотивованим відхиленням зазіхань московського ординства.

 

8– минає 140 років від народження Щербаківського Данила Михайловича (1877-1927),етнографа, археолога, музейного діяча, дослідника українського народного мистецтва. Народився у с.Шпичинці, нині Ружинського р-ну Житомирщини, освіту здобув у Київському ун-ті, був учнем історика В.Антоновича. Присвятив себе музейній справі, археології, збирав вироби української народної творчості, здійснював розкопки на теренах України. У період поставання Української Народної Республіки викладав у вишах, отримав звання професора. У період воєнної руїни від нападів банд червоного і білого московства – рятував старожитності з панських маєтків, протистояв вивезенню до більшовицької Московії церковних цінностей. Від розгорнутого проти науковця номенклатурно-комуністичного цькування – вчинив самогубство. Є автором праць «Козак Мамай», «Українські дерев’яні церкви» і ін. Був повністю замовчуваний, а науковий спадок у великій мірі знищено.

 

920 грудня – 210 років тому народився Лозинський Йосип Іванович  (1807-1889), священик, етнограф, мовознавець, громадський діяч. Народився у с.Гурко, Королівства Галіції та Володимирії, нині у складі Польщі., отримав богословську освіту у Львівському ун-ті, був священиком у селах Львівщини та у м. Яворові. Один з перших порушив питання про використання народної мови у письменстві, уклав рукописний  «Буквар» та  «Граматику руської мови», стоячи в обороні народної мови й фонетичного правопису, пропагував впровадження в українську писемність латинського алфавіту натомість кириличного, для прикладу видав латиною збірку пісень і весільних обрядів «Руське весілля». Потерпав від нападів так зв. русофілів, зачудованих у московське москальство.

 

1021 грудня – 130 років від дня народження Роменських Михайла Даміановича (1887-1971), оперного співака, (бас). Народився  у м.Курську, співу навчався у церковному хорі і Московському музично-драматичному училищі, працював у оперних театрах в Одесі, Харкові і ін., в останні роки – у Київському театрі опери і балету, викладав у Київській консерваторії, мав звання професора. У доробку митця понад 80 різнохарактерних образів, серед яких: Тарас у опері «Тарас Бульба», Виборний у опері «Наталка-Полтавка» М.Лисенка, Карась у – «Запорожець за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського, Гаврило у – «Богдан Хмельницький» К.Данькевича і ін.

 

1124 грудня – минає 80 років від народження Чорновола В’ячеслава Максимовича (1937-1999), політика, публіциста, літературного критика, громадського і політичного діяча. Народився у с.Єрки, нині Катеринопольського р-ну Київщини, освіту отримав у Київському ун-ті на ф-ті журналістики – з відзнакою, досліджував творчість Т.Шевченка, В,Самійленка, Б,Грінченка, за політичні переконання був відсторонений від аспірантури. Став співзасновником національно-визвольного руху шестидесятників, протистояв московському тоталітарному режимові, виступав за відродження України, написав працю «Правосуддя чи рецидив терору?», є автором статті «В шовіністичному зашморзі». Укладена ним документальна збірка «Лихо з розуму» – матеріали  про двадцятьох шестидесятників, ув’язнених у 1965р., прикула увагу світової громадськості. Зазнав гонінь, таборів, заслань. Його зусиллями, а також однодумців, у Верховній Раді було  проголошено «Декларацію про державний суверенітет України» у липні 1990р. та «Акт Незалежності України» у серпні 1991р. Незручному і занадто небезпечному для компартійно-совєтської «еліти» було спершу влаштовано розкол у Народному Русі, далі – усунення з лідерства у парламентській фракції, урешті, і – з життя у автокатастрофі. Це припало на період так зв. «кучмізму», характерному несамовитим, хижим збагаченням зазначеної «еліти»-номенклатури та споріднених їй кримінальних авторитетів, розквітом рейдерства, тотальною несплатою заробітку і, відповідно, сплеском масової злочинності та переповненими буцегарнями з простолюдом, який одностайно був «вибрав» кучмізм і на другий термін, це період інтенсивної «тітушкізації» суспільства ще до появи цього терміну, а також – серії гучних убивств.

 

1227 грудня – 280 років тому народився Бантиш-Каменський Микола Миколайович (1737-1814), історик, архівіст, бібліограф, громадський діяч. Народився у м.Ніжині, Гетьманська Україна, нині Чернігівщина, освіту здобув у Києво-Могилянській академії, Московській духовній академії та університеті. Присвятив себе архівній справі, уклав підручника з латинської мови для семінарій, упорядкував видання українських богословів Феофана Прокоповича, Варлаама Лащевського і ін., підготував до друку низку староукраїнських пам’яток і цілий корпус міжнародної документації періоду Гетьманщини. У молодому віці ледве не загинув від нападу натовпу розлючених москалів під час чумного бунту у Москві у 1771р.

 

13Сиріч минає 90 літ від народження Роми Прийми-Богачевської (1927-2004), танцюристки, хореографа, педагога. Народилася у м.Перемишль, нині територія Польщі, з дитинства захоплювалася танцями, закінчила балетну школу Львівської опери та Віденську Академію музичного і драматичного мистецтва. У 1944р. емігрувала до Австрії, далі – до Канади і США, своїм модерним драматичним танцем підкорила провідні мистецькі центри світу. Створила у низці міст США власну школу балету та українських народних танців, а також ансамбль «Сизокрилі», провадила для дітей літні курси-табори українських танців, виступала з оригінальною програмою «Танці і характери України». У своєму мистецтві надзвичайно вміло поєднувала  класичний вишкіл і український фольклор. У 1992р здійснила заповітну мрію: відвідала рідну землю з ансамблем «Сизокрилі» і родиною.

 

 

О. Змієвський, В. Пилипенко, товариство «Просвіта», м. Бердянськ, Запорізький край, Україна,  /proberdyansk.wordpress.com/


Поділитися:

  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • Blogger
  • Мой Мир
  • Одноклассники
  • Print
  • RSS
comments powered by HyperComments
Михайло Зубик, представник Нацради України з питань телебачення та радіомовлення в Тернопільській обл., Заслужений журналіст України
2013-03-12 15:06:06
Добрий вечір, дорогий друже Степане! У Тебе виходить не газета, а лялечка. Ще не все перечитав, але, поза всяким сумнівом, це – найкраща українська студентська (вишівська) газета!!!