Наш календар

ВІХИ  ІСТОРІЇ  УКРАЇНИ      1 Листопад 2019 рік.

Стара верба над берегами босими / Пряде клубок печалі журавлів. Наталка Позняк

1 ч. ‒ Свято Сварога, праотця всього роду Богів, батька українського пантеону, покровителя хліборобства і шлюбу. За легендами в цей день Сварог розпочинає виготовляти плуга, якого скине з неба русичам на Різдво. Із Святом Сварога закінчується сезон пастухів.

8 ч. ‒ 150 років від дня народження Яциневича Якова Михайловича (1869-1945), композитора, диригента, фольклориста. Народився у м.Біла Церква на Київщині, був учнем Миколи Лисенка, разом з наставником засновував українські хори. У доробку митця ораторія «Скорбна мати», симфонії, церковна музика, хорові твори, обробки понад 200 українських народних пісень. За окупації України червоними москвинами був постійно гнаний, перебивався на різних роботах, урешті, висланий до адегейців, останні роки працював сторожем колгоспного саду.

12 ч. – 90 років тому народився Красівський Зеновій Михайлович (1929-1991), поет, філософ. Родом з с.Витвиці в Галичині, здобув філологічну освіту. З юнацьких літ долучився до національно-визвольної боротьби, тому майже все життя провів у протистоянні тоталітарному московству, витримав 26 років таборів. Залишив по собі детальний опис сваволі більшовиків в Західній Україні в повоєнний період. Поезія З.Красівського вражає глибоким символізмом, цілісністю В 2005р. у видавництві «Діокор» вийшла книга «Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу».

13 ч. ‒ минає 130 літ від народження Губенка Павла Михайловича, літ. псевдонім ‒ Остап Вишня (1889-1956), письменника, новеліста, сатирика. Народився на хуторі Чечва на Сумщині, навчався у Київському ун-ті, брав участь у розбудові Української Народної Республіки. З 1918р. зайнявся літературною творчістю, здобув широке визнання самобутнього майстра української сатири і гумору, провадив велику громадську роботу у напрямку формування потужного українського літературного процесу. Неодноразово ув’язнювався московськими окупантами, останній раз відбув 9 років радянських концтаборів з 1934 по 1943 роки. Став продовжувачем жартівливого жанру в українській літературі, розпочатого Т.Шевченком, І.Франком, Л.Мартовичем.

15 ч. – 1929р. уряд СРСР підпорядкував наркомзем УРСРвсесоюзному, а на початку місяця українські трести зробив всесоюзними. Так Московщина, вже більшовицька, вертала на притаманне їй імперство ‒ найголовнішу передумову свого існування, ціна якому – десятки мільйонів людських жертв українців – була ще попереду.

18 ч. – 160 років від дня народження Левицького Костя Антоновича (1859-1941), правника, політичного діяча. Походить з родини священика м.Тисмеці на Ів.-Франківщині, здобув правничу освіту у Львівському і Віденському ун-тах. Був людиною невичерпної громадської енергії. В 1918р. очолив уряд Західно-Української Народної Республіки. З приходом більшовиків у 1939р. в Західну Україну – півтора роки «відсидів» на «Луб’янці», а в перші місяці нацистської окупації очолив нелегкі перемовини з німцями у відстоюванні української державності. У міжвоєнний період написав дві ґрунтовні праці: «Історію політичної думки галицьких українців 1848-1914рр.» та «Історію визвольних змагань галицьких українців у часи Світової війни 1914-1918рр.».

19 ч. ‒ 230 років тому народився Лучкай Михайло Михайлович (1789-1843), мовознавець, фольклорист, історик. Народився у с.Лучки в Закарпатті, отримавши духовну та світську освіту, став священиком, сприяв заснуванню та упорядкуванню парафіяльних шкіл, протистояв денаціоналізації української людності угорським урядом, наголошував на її кровній спорідненості з українцями Галичини і Наддніпрянщини. У 1830р. уклав і видав першу у краї українську граматику ‒ «Граматика слов’яно-руська», в якій широко використав народну розмовну мову та фольклор. У 1843р. закінчив укладання 6-томної «Історії закарпатських русинів».

20 ч. ‒ минає 150 років від народження Марковського Михайла Миколайовича (1869-1947), педагога, бібліотекаря, літературознавця. Народився у с.Ксаверове на Черкащині, навчався в Колегії Павла Ґалаґана та в Університеті святого Володимира. Брав участь у демосковщенні освіти у Києві під час Української Революції 1917-1921 років, організовував курси вивчення української мови в установах. Досліджував українську літературу 17 і 18 століть, зокрема, творчість Л.Барановича, Т.Шевченка, І.Котляревського, М.Гоголя і ін., є автором монографії «Шевченко в Кирило-Мефодіївському братстві».

20 ч. ‒ 120 років від дня народження Драґана Романа Дмитровимча (1899-1952), мистецтвознавця. Народився у с.Тустановичі в Галичині, студіював мистецтва в Українському таємному ун-ті у м.Львові та Краківській академії мистецтв, працював у музейних закладах, досліджував церковну архітектуру і сакральні мистецтва Галичини і Бойківщини. Вперше здійснив системний опис і замалювання типів бойківської архітектури, це 2,5 тисяч малюнків, З середини 1990-х у м.Дрогобичі проводяться щорічні Драганівські читання про архітектурні пам’ятки краю.

22 ч. ‒ 180 років тому народився Беренштам Вільям Людвігович (1839-1904), педагог, учений-археолог, громадський діяч. Народився у м.Києві, студіював історію і філологію, став активним учасником Київської громади, опікувався відкриттям українських недільних шкіл, все життя усно і друковано пропагував твори Т.Шевченка, навіть в умовах «валуєво-емських» заборон домігся перевидання «Кобзаря», став упорядником творів Т.Шевченка у виданнях 1883 та 1884 роках, заснував Товариство імені Т.Шевченка, яке опікувалося українцями, котрі навчалися у ,,,,,,закладах Петербурга.

23 ч. – минає 110 років від народження Лебедя Миколи (1909-1998), військового діяча національно-визвольного руху. Народився в с. Нові Стрилища в Галичині. З юних літ був активним учасником молодіжних патріотичних організацій Західної України в умовах польського гніту. З проголошенням Акту відновлення Української держави 30 червня 1941р. отримав посаду міністра державної безпеки, відіграв важливу роль у формуванні Української Повстанської Армії. В 1944р. став співзасновником Української Головної Визвольної Ради (УГВР) – парламенту воюючої України. З 1949р. мешкав у США, займався науково-дослідницькою роботою, видав спогади про національно-визвольні боротьбу українського народу у 40-50 роках ХХ ст.

23 ч. – День памяті жертв голодоморів. Як відомо, головною опорою імперій було і є гноблення, а смертельна небезпека для них – національна свідомість. Тому імперське вістря червоної Московщини головно було спрямоване проти древнього, висококультурного, з непоборною національною свідомістю, – українського народу. Провадилися тотальні чистки засобами терору та мору.

24 ч. – 120 років від дня народження Лебідя Максима Максимовича (1899-1939), поета. Народився в с.Келеберда на Полтавщині, літературну діяльність розпочав у 1923р., очолював український театр у Полтаві. В 1934р. його арештовано за причетність до міфічної «Української військової організації». Перебував у концтаборах більшовицької Московії, страчений в Архангельській області. Належить до доби «Розстріляного відродження».

24 ч. ‒ 110 років тому народився Ніжинський Богдан Амбросійович (1909-1986), поет, прозаїк. Народився у м.Золочеві в Галичини, студіював у Львівському ун-ті, працював на радіо. Під час німецько-радянської війни емігрував до Німеччини, далі ‒ до США. Є автором збірок поезій «Терпке вікно», «Вагота», «Марципани і витребеньки», а також прозових творів. Усвідомлював значення творчості українців, які опинилися за кордоном. У доробку митця є і сатиричні твори, які підписував псевдонімом «Бабак».

25 ч. ‒ минає 160 літ від народження Горницького Євгена Петровича (1859-1913), священика, громадсько-політичного діяча, поета, перекладача. Народився у м.Жовква в Галичині, студіював у Віденському ун-ті, ініціював створення політичного товариства Равсько-Руської Ради, очолював осередок «Просвіти», засновував читальні, проводив історично-дослідну роботу в краї, здійснював переклади українською творів зарубіжних письменників, є автором оповідань «Сон», «Хуторянка» і ін.

26 ч. – 120 років від дня народження Могилянської Лідії Михайлівни (1899-1937), поетеси, публіцистки, літературознавця. Народилася у м.Чернігові, стала одним з найкращих ліриків свого часу, її поезія позначена вишуканою образністю і одночасно трагізмом, бо більшовицький режим двічі кидав її у «жорна» терору: 1929р. на 10 років таборів (в т.ч. Біломор-канал), 1936р. ‒ на «Соловки». У 1937р. ‒ страчена.

26 ч. ‒ 110 років тому народився Левада Олександр Степанович (1909-1995), письменник, драматург кіносценарист. Народився у с.Кривчунка на Черкащині, під час навчання у Вінницькому педінституті арештовувався більшовицькою охранкою, брав участь у німецько-радянській війні, перебував на різних урядових посадах у сфері культури. Творчість характерна розмаїттям як за тематикою, так і за жанром, це збірки поезій «Березень-жовтень», «Що з тобою сталось, Україно?», романів «Південний захід» і «Два кольори», повісті «Гомін лісів Таращанських», а також кіносценарії, лібрето тощо.

27 ч. ‒ виповнюється 150 літ від народження Деполович Лідії Платонівни (1869-1943), педагога, методиста початкової освіти. Народилася в с.Ковчин на Чернігівщині у родині священика, освіту здобула у Чернігівській жіночій гімназії, вчителювала в школах Чернігівщини і міста Києва. Вивчала проблеми навчання молодших школярів, у 1926р. уклала буквар «Нумо читати», який витримав 19 перевидань аж до 1960р., матеріали із якого використовуються і дотепер, у співавторстві уклала методичний посібник для вчителів «Читання і культура слова в сучасній школі». Терпіла утиски від московського більшовизму як «дочка попа».

27 ч. ‒ 140 років від дня народження Чупринки Григорія Авраамовича (1879-1921), поета, культурного, військового і політичного діяча. Народився у м.Гоголів на Чернігівщині, походить зі старовинного козацького роду. Є автором поетичних збірок лірики «Огнецвіт», «Сон-трава», «Метеор» і ін. Брав активну участь у національно-визвольному русі, арештовувався московським царизмом, пізніше московським більшовизмом у 1919 та 1921роках, урешті, був розстріляний. Згодом прізвище поета і борця за незалежність України було взято у якості псевдоніма генерал-хорунжим УПА Романом Шухевичем ‒ «Тарас Чупринка».

27 ч. ‒ 120 років тому народилася Скоропадська Єлизавета Павлівна (1899-1976), політична і громадська діячка, скульптор. Народилася у С.-Петербурзі, студіювала пластичне мистецтво у країнах Західної Європи. З 1918р., після відсторонення від влади її батька ‒ Гетьмана України Павла Скоропадського, емігрувала з родиною до Німеччини. Брала активну участь у Гетьманському русі, у 1930-ті роки стала членом Комітету допомоги голодуючим в Україні, опікувалася долею українців, вивезених до Німеччини під час німецько-радянської війни. У 1963р. її зусиллями у США було засновано Східно-Європейський дослідний інститут ім. В.Липинського. Полишила спогади про останні дні гетьмана П.Скоропадського.

29 ч. ‒ минає 160 років від народження Янчука Миколи Андрійовича (1859-1921), мовознавця, етнографа, фольклориста, педагога. Народився у с.Корниця на Підляшші, нині у складі Польщі, навчався у Московському ун-ті, став науковцем з української і білоруської літератур, досліджував народну музику, записав на Підляшші і видав зразки української живої народної мови у весільних обрядах, піснях, вертепах. Є автором п’єс «Пилип Музика», «Не поможуть чари», «На чужині», «Святий вечір» і ін., збірки віршів «Кримські поезії».

29 ч. – 110 років від дня народження Косинки ГригоріяМихайловича (1899-1934), письменника. Родом із с.Щербаківки на Київщині, освіту здобув в інституті народної освіти. Є автором збірок новел «На золотих Богів», «В житах», оповідання «Анархіст» ‒ про більшовицьку політику на селі. Частину творів присвятив трагічним подіям української революції 1917-1921рр. У 1934р. був звинувачений у «куркульській ідеології» та «націоналізмі» і розстріляний, твори підлягали багатолітній забороні. Належить до доби «Розстріляного відродження».

30 ч. – минає 360 літ від дня загину Виговського Данила Остаповича (?-1659), бихівського полковника, брата гетьмана України І.Виговського. У 1655р. був наказним гетьманом козацького війська у спільному українсько-московському поході проти Речі Посполитої, де під час облоги і здобуття м.Любліна не дозволив московиту П.Потьомкіну руйнувати місто і нищити жителів. Після смерті Б.Хмельницького виступив проти Москви, зробив невдалу спробу вигнати із Києва московську залогу, потрапив у полон і був закатований живодерними москвинами поблизу м.Калуги.

О.Змієвський, В Пилипенко, тов. «Просвіта», м.Бердянськ, Запорізький край, Україна, /proberdyansk.wordpress.com/


Поділитися:

  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • Print

Один коментар до “Наш календар”

  1. Добрий вечір, дорогий друже Степане! У Тебе виходить не газета, а лялечка. Ще не все перечитав, але, поза всяким сумнівом, це – найкраща українська студентська (вишівська) газета!!!

Коментарі закриті.