Дуже добре, що він у нас є

Інтерв’ю.

Багато людей знають про особисте та професійне життя високопоставлених осіб. Але ніхто не задається питанням: чим живуть люди, з якими ми вітаємось кожного ранку та до яких звертаємось за порадами? Одного з таких осіб – Євгена Солоху, вихователя гуртожитку №2 БДПУ – ми вирішили вам представити. Євген народився в Конотопі Сумської області. Закінчив Маріупольську гімназію №2, після чого вступив до Харківської Академії внутрішніх військ України. Другу вищу освіту отримав у Запорозькому національному технічному університеті, за спеціальністю юрист. Має звання лейтенант запасу. Зараз живе та працює в Бердянську.

SAM_5017

Євгене Володимировичу, ким ви мріяли стати у дитинстві?

Хотів стати пожежником, але коли виріс, зрозумів, що це лише дитячі мрії, тому вирішив стати військовим.

Тоді як ви потрапили до нашого гуртожитку?

Моя сестра навчається у БДПУ та деякі знайомі порекомендували цю посаду. Пройшов співбесіду, познайомився з комендантом Володимиром Петровичем, і він прийняв мою кандидатуру на пост свого помічника.

Що входить до ваших обов’язків?

Педагогічно-профілактичні бесіди зі студентами, контроль за тим, щоб не палили та не розпивали спиртних напоїв на території гуртожитку; допомога при заселенні в гуртожиток першокурсників; перевірки кімнат на чистоту… Взагалі – дотримання правил, які були прийняті науковою радою університету. Подібні правила діють не тільки в нашому гуртожитку, а й у багатьох інших.

Коли ви заходите до кімнат під час обходу, завжди звертаєте увагу на сміття. Це звичка? І якщо так, коли вона з’явилася?

До цієї звички мене заохочували вдома, бо там завжди повинен бути порядок, потім, як військова людина, під час навчання я жив у казармі. Там також на це звертали увагу. Студенти мають слідкувати за чистотою своїх кімнат, як вдома. Бо після гуртожитку вони підуть у доросле життя. А вдома повинно бути завжди охайно.

Які позитивні та негативні сторони ви бачите в своїй роботі?

Позитивними вважаю спілкування зі студентами, дізнаватися як і чим вони живуть. Негативні – деякі студенті під час виховної роботи не задоволені зауваженнями: трапляються маленькі сварки.

Яке перше враження у Вас викликав гуртожиток?

Від побаченого був приємно здивований. Комфортабельність та затишок кімнат залишили гарний слід у моїй пам’яті.

Але, незважаючи на це, щоб ви хотіли змінити?

Я б додав спортивну кімнату. Добре, що це не тільки моя особиста думка, а ще багатьох студентів нашого гуртожитку.

На вигляд ви дуже молодий та маєте вже дві вищі освіти? Скільки вам років?

А як ви вважаєте?

26?

Скільки? Ні, я молодший, мені – 24.

Ви маєте дівчину? Ви не думайте, це не для себе, просто відповідь на це питання хочуть знати багато дівчат нашого гуртожитку.

Так, в мене є кохана. Ми зустрічаємося вже п’ятий рік. Одруження – у планах, але трохи пізніше.

Гарно! А яке у вас хобі?

Мені дуже подобається полювання та футбол.

Які ваші негативні якості?

Я не знаю. Не мені про це розповідати. Але якщо поміркувати, то, чесно кажучи, я – занадто емоційний.

Чи вірите ви в чудеса?

Ні. Я за своїм способом життя – реаліст.

Отже ви маєте план дій на майбутнє. Який він?

Я не йду по життю з закритими очима. Поки що в планах залишитися працювати у гуртожитку.

У вас є наставник – Володимир Петрович Столярчук. Він каже, що ви людина з солідною освітою, з серйозним ставленням до роботи, виконавчий та працьовитий, а також – гарний приклад для інших. Чого саме він вас навчив?

Як спілкуватися із студентами, та як знайти підхід до кожного з них…

Є у вас якісь відзнаки, нагороди?

Так, в мене багато грамот за «Кращого командира взводу» та є грамоти з гри «Що? Де? Коли?»

Вихователь прийняв нас, молодих журналістів, дуже тепло та щиро відповідав на питання. Гарна людина на гарному місці. Дуже добре, що він у нас є.

Дар’я Калюжна, Кристина Корінець,

студентки-журналістки Інституту філології та
соціальних комунікацій БДПУ

На фото: вихователь гуртожитку №2 БДПУ Євген Солоха

НАУКОВІ ІНТЕРЕСИ ПРОФЕСОРА БАХАНОВА

«Баханов Костянтин Олексійович, доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогіки вищої школи, управління навчальними закладами та методики викладання суспільствознавчих дисциплін Бердянського державного педагогічного університету. Відомий у 1980-1990-х рр. вчитель-новатор. Автор низки монографій, більш ніж 30 посібників для вчителів та учнів, понад 300 наукових статей з проблем навчання історії у середній загальноосвітній школі. Коло наукових інтересів – методика навчання історії, трансформаційні процеси у змісті та організації навчання історії в школі» – так презентує нашого  університетського вченого редколегія журналу «Історія і суспільствознавство в школах України: теорія та методика навчання» в цьогорічному жовтневому номері, де опубліковане  інтерв’ю з Костянтином Бахановим.

Відомий вітчизняний фахівець у галузі методики навчання історії ділиться з читачами журналу своїм баченням «ідеального» підручника історії. Особливий акцент в інтерв’ю робиться на науково-методичних пріоритетах побудови сучасної масової учбової книги та суспільних очікуваннях від підручника історії. Журнал також знайомить читачів із колективною монографією «Теорія і практика запровадження компетентнісного підходу до навчання історії в школі», підготовленою  професором К. Бахановим та його учнями, колегами: Н. Вєнцевою, В. Мирошниченком, А. Федчиняком, Г. Кашкарьовим, О. Гуренко, С. Бахановою та іншими.

«Університетське Слово»

АРТУР ГАЛИЦЯ: «МОЯ ПЕРЕМОГА – СТИМУЛ ДЛЯ НОВИХ ДОСЯГНЕНЬ!»

Студент нашого університету Артур Галиця нещодавно став переможцем обласного конкурсу «Студент року-2012» у номінації «Студент – суспільний діяч року». Він був нагороджений премією голови Запорізької державної обласної адміністрації О. М. Пеклушенка та став власником подарункової карти «Grant gift» від «Укрсоцбанку». За плечима хлопця багато перемог у Всеукраїнських та Міжнародних конкурсах. Детальна інформація далі в інтерв’ю…

– Артуре, розкажи трохи про себе.

– Народився і виріс у смт. Куйбишеве Куйбишевського району Запорізької області. Зараз я – студент 71 групи Інституту фізико-математичної та технологічної освіти. Як тільки вступив на 1 курс, почав активно брати участь у громадському житті університету. У 2007 році був обраний профгрупоргом серед своїх одногрупників. А вже через деякий час став головою профбюро ІФМТО.                                              

– Що для тебе значить перемога у номінації «Студент суспільний діяч року», адже отримати таке визнання може не кожний, тим паче, на обласному рівні?

– Одержати таку відзнаку було для мене несподіванкою. Мене переповнювало безмежжя радісних емоцій. Перемога для мене – стимул для нових досягнень!

– Кому ти першому сповістив радісну новину і як дружина відреагувала на твою перемогу?

– Спершу я подзвонив дружині, яка дуже зраділа моїй перемозі. Вона завжди вірить у мене і підтримує всі мої ініціативи. Потім я сповістив про перемогу батьків і рідних. Їх підтримка для мене також надзвичайно важлива.

– Скажи, будь ласка, що необхідно для того, щоб досягти подібного визнання?

– Перш за все, потрібно бачити перед собою мету і йти до неї не зупиняючись; допомагати однокурсникам, брати активну участь у громадському житті університету.

– Ти, мабуть, узяв участь не в одній конференції в на теренах України та за її межами. Розкажи, будь ласка, де ти встиг побувати?

– Перша конференція відбулась у 2009 р. в Будинку профспілок (м. Запоріжжя). Також я їздив на олімпіади по фізиці до Дрогобича, брав участь у нарадах обласного студентського профспілкового активу, у засіданнях центру праці для молоді університету. Не одноразово мене відряджали для обміну досвідом до Запоріжжя та Мелітополя. У 2008 році отримав грамоту Первинної профспілкової організації Бердянського державного педагогічного університету за перемогу у конкурсі «Кращий профгрупорг – 2008». У 2010 році мене нагородили Почесною грамотою Президії Запорізького обкому профспілки працівників освіти і науки України за активну роботу в профспілковій організації та з нагоди Міжнародного Дня студентів. У 2010 році одержав грамоту Інституту фізико-математичної і технологічної освіти Бердянського державного педагогічного університету за активну участь у студентському самоврядуванні. У 2011 році нагороджений грамотою за перемогу в номінації «Профспілковий діяч року», а вже у 2012 р. – у номінації «Студент – суспільний діяч року». Крім цього, став учасником 53-студентської наукової конференції в м. Таганрог (Росія) на якій успішно захистив доповідь «Влияние геометрии проводников на их омическое сопротивление», а також нагороджений відзнаками: «За кращу студентську наукову доповідь» на секції «Дидактика природничо-наукових дисциплін», «За активну участь у міжнародній діяльності» тощо.

– Кому б ти хотів подякувати за підтримку?

– Велику подяку хочу висловити своєму наставнику, голові профспілкового комітету БДПУ Віталію Лолі, який постійно мені допомагає, завжди підкаже, «що» і «як» краще робити. Батькам – за те, що вони дали путівку в життя. Я радий, що навчаюсь саме в цьому університеті. БДПУ для мене – друга домівка.

– Скажи, які в тебе плани на майбутнє?

– Не зупинятися, робити більше добрих справ, проводити різноманітні цікаві заходи…

– Уся команда «УС» вітає тебе з перемогою і зичить успіхів у твоїй діяльності. Що ти можеш побажати читачам «Університетського Слова»?

– Читайте «Університетське Слово», бо там ви можете знайти для себе корисну інформацію. Особисто мені, газета подобається тим, що з кожним випуском вона стає більш досконалою. А кореспондентам видання хочу сказати – будьте «в курсі» всіх новин та не переставайте писати цікаві матеріали!

Вікторія Лутчак,

кореспондент газети «Університетське Слово»

Професор БДПУ Григорій Саєнко: три турніри – три медалі!

Інтерв’ю

20 жовтня ц. р. в АР Крим проходив перший відкритий чемпіонат з шашок-81, який складався з трьох турнірів.

Головним ініціатором змагань виступив Заслужений працівник фізичної культури і спорту Автономної Республіки Крим, майстер спорту Євген Кадніков, який вже понад двадцять років проводить просвітницьку роботу з метою популяризації та розвитку Скіфських шашок: триколірна дошка, золоті та срібні фігурки оригінальної форми створили нове бачення та внесли в звичні нам шашки нові правила, які, в свої чергу, привели за собою зміни стратегічної складової гри, що привернуло увагу любителів інтелектуальних видів спорту різних вікових категорій.

До такої визначної події не змогли залишитися байдужими і бердянські шашкісти. Захищав честь нашого міста доктор економічних наук, професор Бердянського державного педагогічного університету Григорій Саєнко, який охоче поділився з кореспондентом «Університетського Слова» Олександром Степаненком своїми враженнями від чемпіонату.


– Пане професоре, як проходили змагання, чи багато було учасників та якими були призи ?

– Змагання проходили в три тури. До участі в них приєдналися представники різних міст України. На першому етапі їх було так багато, що на всіх не вистачало шашечниць. Серед шашкістів розігрувалися заохочувальні грошові премії, золоті, срібні та бронзові медалі.

– Чому багато хто вважає, що шашки-81 (9х9=81) – це саме українські шашки, або ще їх називають «українською версією шашок»?

– До звичних правил шашок-81 додано нове: шашки, які стоять на смарагдових полях, знизу мають цифри, приховані від гравців. Тому, в кінці гри, коли на дошці змінити ситуацію на користь жодної із сторін немає можливості (нічия), суддя перевертає шашки і підраховує кількість балів «золотих» і «срібних» після чого присуджує перемогу тому гравцеві, у якого їх виявляється більше.

– Наскільки мені відомо, в наступному році планується проведення першого Всеукраїнського чемпіонату з шашок-81, де підрахування балів буде вестися за «львівською системою», запропонованою Богданом Москалем. Що Вам про це відомо ?

– Кількість прихильників шашок-81 все зростає. На сьогоднішній день чемпіон України з шашок-64 Євген Кадніков працює над розробкою методичних матеріалів цієї гри. Планується також її подальший розвиток та популяризація серед молоді, тому цілком доречним, на мою думку, було б проведення змагань такого масштабу.

– То ж які ваші досягнення на цих змаганнях, які нагороди привезли до Бердянська ?

– Мені вдалося вибороти срібну та дві бронзові медалі.

– Яке ваше загальне враження від чемпіонату, адже Вам не вперше доводиться брати участь у подібного роду заходах? Чи є якісь зауваження або побажання з приводу їх організації ?

– Все пройшло на вищому рівні, в дружній та творчій атмосфері! Щодо побажань, то я б порадив якомога частіше проводити подібні чемпіонати.

– Які ваші спортивні плани на найближчий час?

– Нещодавно я отримав запрошення відвідати Вінницю для участі в черговому чемпіонаті, яке я залюбки прийняв.

Hostel TV: «Не кожен може зважитися на такий вчинок»

Інтерв’ю

Особливу креативність і сміливість проявили звичайні студенти соціально-гуманітарного факультету Бердянського державного педагогічного університету Кирило Косторной, Андрій Кожухар, Ігор Покровський та Сергій Сухов. Завдяки своєму відеоролику «Where my money?» про них заговорили не тільки мешканці гуртожитку, але і міста Бердянська. Численні засудження та схвалення звучать на адресу наших героїв. А як сама оцінює себе новоспечена команда «Hostel TV»?

– Кому належить ідея відеоролика?

– Кирило: Ідея була моєю, але я не знав, хто займеться зйомкою та монтажем цього ролика. Я запропонував зайнятися цим Андрію Кожухарю, і він мене підтримав. Пізніше до нас приєднався Ігор та Сергій.

– Що вас надихнуло?

– Кирило: Швидше за все, ми почали знімати відео через лінь (сміється). Нам страшенно набридли постійні семінари, заняття, тому ми і придумали подібного роду розваги. Це краще, ніж розпивання спиртних напоїв у під'їздах. Хочу зауважити, що під час зйомки ми були абсолютно тверезими.

– У чому полягає сенс ролика?

– Кирило: Сенс ролика лише в тому, щоб підняти людям настрій, не більше того.

– Хто придумав назву «Hostel TV»?

– Кирило: Це теж моя ідея. Слово «Hostel» з англійської перекладається як готель, гуртожиток. Спочатку відео було призначене тільки для мешканців гуртожитку, але потім ми зрозуміли, що не в усіх є інтернет, тому не кожен може його побачити.

– Що підштовхнуло вас викласти ролик на YouTube?

– Кирило: Це було заплановано з самого початку.

– Як ви ставитеся до негативних коментарів?

– Кирило: Я ставлюся до негативних коментарів відмінно, якщо вони обгрунтовані. Але я не розумію коментарі, які містять тільки одне нецензурне слово. Нам писали, що відео занадто затягнуте, довге, а також в ньому недоречне вживання слова «рубль» по відношенню до нашої гривні. Один хлопець написав, що у нас сортирний гумор. Я вирішив зайти на його сторінку в контакті, подивитися, що там за Павел Воля № 2. А у нього статус такого змісту: «Професор завалив боксера на іспиті, боксер завалив професора після». Звичайно, куди нашому гумору до його дотепного.

– Андрій: Багато хто пише, що може вийти на Приморську площу і зняти відео, яке буде набагато цікавіше нашого. Хоча не кожен може зважитися на такий вчинок, виклавши при цьому відео на YouTube.

– Кирило: У коментарях запитують, чому ми не попросимо у когось «дзеркалку». Питання: а хто нам її дасть? Звичайно, якщо ви хочете нам допомогти ми будемо дуже вдячні. Нам потрібен всього лише ноутбук (тисяч за вісім) і пару «дзеркалок». Ми б хотіли знімати з двох камер, щоб було видно реакцію перехожих і нашу власну. Знайти нас не складно: ми живемо в гуртожитку № 2 БДПУ. Можете приходити, давати свої ноутбуки, фотоапарати та іншу необхідну техніку.

– Андрій: Цих коментарів не було б взагалі, якби не хлопці з BRD 24 Berdyansk. Не знаю, хто виклав наш ролик на інформаційний портал міста Бердянська, але саме завдяки цьому у нас стільки переглядів. Спасибі їм за це.

– Сергій: Особисто я коментарі не дивлюся. Думаю, що у нас все вийшло.

– Як поставилися до випуску відеоролика ваші рідні, викладачі, одногрупники?

– Андрій: Моя мама побачила відео ще тоді, коли я його монтував. Вона сказала, що ми, звичайно, хлопці креативні, але з цією справою варто бути обережніше.

– Кирило: А моя мама ще не бачила ролик. Хоча, знаючи мене, для неї це не буде відкриттям. Одногрупникам відео сподобалося. А ось як до цього поставилися викладачі, ще не знаємо. Якщо після перегляду не виключать з університету, значить схвалили.

– Хтось із вас думав про кар'єру ведучого або журналіста?

– Кирило: Я хотів поступити на журналіста, але бажання не завжди збігаються з дійсністю. Спочатку я їхав подавати документи в ДНУ, але пропустив творчий конкурс, та й прохідний бал не дозволяв вступити на бюджет (втім, як і в БДПУ). Я навіть збирався перевестися після 1 курсу на цю спеціальність, але якось не склалося.

– Андрій: Я теж збирався вступати на журналістику. Здавав навіть творчий конкурс, але теж не склалося.

– Сергій: А я з самого спочатку вступав на соціально – гуманітарний факультет.

– Коли плануєте випустити наступний відеоролик?

– Кирило: Справа в тому, що основною трудністю для нас в даний момент є погода. Людей на Приморській площі з кожним днем ​​менше. Я вже навіть визначився з місцем, де будуть проходити зйомки, але це поки залишиться в секреті.

– Що хотіли б внести нового?

– Кирило: Хотілося б внести щось більш веселе,  позитивне. У мене вже є п'ять тем для роздумів.

– Чому обрали тему грошей у випуску № 1?

– Кирило: Тому що це плід нашого життя.

– Сергій: І їх завжди не вистачає!

– Ви створили групу в контакті «Hostel TV». Хто автор ідеї?

– Кирило: Це Андрій.

– Андрій: Я відповідаю більше за зйомку, монтаж, групу. Не думав, що буду зніматися у відео.

– Кирило: До того ж монтаж займає більше часу, ніж сам процес зйомки.

– Андрій: Відео я монтував цілий тиждень.

– Якщо хтось виявить бажання вступити в ваш колектив …

– Кирило: Це цілком можливо.

– Чи вважаєте ви себе зірками Інтернету?

– Кирило: Ні, не дуже (сміється).

– Чому?

– Кирило: Це не принесло нам популярності … хоча чому, адже в нас беруть інтерв'ю (посміхається).

– Хочете вийти на більш високий рівень?

– Кирило: Так. Хочемо, щоб нас показували по розважальному телеканалу «Тет» або «ICTV».

Бесіду вела Кристина Корінець,

студентка 3 курсу, спеціальність «Журналістика».

На фото: Христина із авторами відеоролика; аза цим посиланням http://youtu.be/ZzGrVDPuGU8 зможете його переглянути