Про журналістику вустами сербської стажерки

До БДПУ завітала сербська журналістка та стажер
Драгана Пріка.

Зустріч відбувалась в конференц-залі університету завдяки всеукраїнській молодіжній громадській організації AIESEC в Бердянську. Продовжити читання “Про журналістику вустами сербської стажерки”

ТРОЄ З ДВАДЦЯТИ ТИСЯЧ,

АБО ПРО ЩЕ ОДНЕ УНІВЕРСИТЕТСЬКЕ ТРІО – ТВОРЧЕ

(про перше тріо читайте тут)

Цей грудневий недільний день (23. 12. 2012) зібрав до редакції газети «Південна зоря» тринадцятьох журналістів бердянських ЗМІ, щоби вшанувати та визнати творчий доробок кожного з них. А запросили їх члени правління Запорізької обласної організації  Національної спілки журналістів України (НСЖУ) на своє виїзне засідання. Запросили, щоби розглянути їхні заяви та рекомендації щодо омріяного членства в цій національно-професійній організації. Усіх гостинно, на правах господаря, зустрічав, представляв та пригощав чаєм-кавою головний редактор газети «Південна зоря», Заслужений журналіст України Віктор Михайличенко. Журналісти газет БДПУ «Університетське Слово», «Бердянские ведомости», «Бердянск деловой», телекомпанії «Юг» з честю витримали цей свій своєрідний професійний екзамен і отримали з рук Голови обласної організації Наталії Кузьменко посвідчення та значки, що засвідчують їхнє членство в НСЖУ. Приємно відзначити, що серед них – троє представників Бердянського державного педагогічного університету: редактор газети «Університетське Слово» Степан Герилів, кореспондент цього видання Ксенія Задворна та старший викладач кафедри соціальних комунікацій Ольга Кайда.  На кінець 2012-року чисельність Національної спілки журналістів України досягла 20-ти тисяч членів. Такі дані були оприлюднені в ході засідання Правління НСЖУ, що пройшло у Києві. Вітаємо наше університетське творче тріо в новій для них журналістській родині.

Олександр Степаненко,

кор. «УС»

На світлині: С. Герилів, К. Задворна та О. Кайда під час виїзного засідання та вручення їм підтверджуючих документів про членство в НСЖУ

Фото з архіву «УС»

Жінка з чоловічою витримкою

Студенти БДПУ відвідали лекцію, організовану Академією Української преси в партнерстві з Бердянським державним педагогічним університетом за підтримки Посольства США в Україні.

…Аудиторія швидко заповнилася викладачами та студентами різних факультетів БДПУ. Усі в очікуванні… Через кілька хвилин вони побачать її – Мирославу (Мімі) Чакарову – фотокореспондента та кінодокументаліста у супроводі з Люком Штеле (заступник Прес-аташе Посольства США в Україні), Олегом Пастуховим (представник Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні) та Валерієм Івановим (директор Академії Української Преси). Цій хоробрій жінці є що розповісти як досвідченим або майбутнім журналістам, так і людям, які не мають відношення до цієї спеціальності. Впродовж десяти років вона висвітлює глобальні проблеми, досліджуючи корупцію та торгівлю людьми для секс-експлуатації. Особлива увага приділяється її повнометражному документальному фільму під назвою «Ціна сексу», який журналістка презентувала студентам. Фільм довжиною у десять років… Нам вистачило перших десяти хвилин, щоб відчути та зрозуміти болісні переживання тих, хто, не підозрюючи про небезпеку, став на слизький та жорстокий шлях проституції.

Після перегляду невеликої частини фільму Мімі Чакарова розповіла про нелегкий шлях його «народження». Довгий час вона спілкувалася з дівчатами та жінками, яким вдалося повернутися з рабства до рідних місць. Не відразу вони «вилили душу» незнайомій людині, але згодом довірилися та дозволили знімати їх на камеру. Пані Мімі вважає, що саме довіра є одним з головних компонентів для справжнього журналіста. Вона проводила з ними багато часу, їздила до них у села, щоб краще прослідкувати за життям та поведінкою жінок. При цьому з її вуст не впало ні єдиного глумливого або грубого слова, бо вона до глибини душі перейнялася їхніми проблемами. За свою професійну діяльність Мімі Чакаровій не раз доводилося бути у небезпеці. З її слів ми дізналися, що жінка була «під пістолетом та ножем». «Коли я кудись приїжджаю, мене відразу запитують: «О Мімі, ти ще жива?», – ділиться з нами пані Чакарова.

Журналістське розслідування, дійсно, справа не для слабонервних. Та американка Мімі не є такою. Вона – справжній, відданий та серйозний фотожурналіст, документаліст. ЇЇ головна мета – відкрити очі суспільства на проблеми соціуму, досягти справедливості, об’єктивності у своїх матеріалах, фільмах, ідеях…

Студенти активно дискутували з Мімі Чакаровою, розпитували, як їй вдалося назбирати стільки інформації, яким чином вона домоглася інтерв’ю з потерпілими та їхніми клієнтами. Питання були цікавими та актуальними (приємно гості було, що із нею переважно спілкувалися грамотною англійською мовою). Присутні отримали знання у цій сфері, дізналися, де може підстерігати небезпека та як себе поводити, щоб не стати жертвою рабства. Суспільство, молодь повинні пишатися саме такими відважними журналістами, що не шкодують життя заради істинної правди!

Кристина Корінець,

кореспондент «Університетського Слова»

На світлинах: таким було нинішнє спілкування з американською гостею.

Світлини Дмитра Гуленка


Мімі Чакарова:«Найскладніша і найтриваліша річ, до якої треба докласти великих зусиль, – довіра журналістиці».

Після відвідин кафедри соціальних комунікацій, теплої зустрічі з ректором університету професором Вікторією Зарвою, столичні та американські гості завітали в найбільшу університетську аудиторію, де й проходило цікаве спілкування. Інтерв’ю, яке проходило у формі інтерактивної бесіди, під час якого всі могли задати питання і отримати вичерпну відповідь, записала і надіслала до «УС» студентка БДПУ Вікторія Лутчак.

***

– Чому Ви вирішили зняти фільм саме на цю тему, що ви дізналися особисто для себе, провівши таке солідне журналістське розслідування?

– Коли розпочала цей проект, я дуже мало щось знала про це. Думала, що найбільшою проблемою буде знайти цих дівчат, що втекли з сексуального рабства. Але в мене не було жодних здогадок, як вони відреагують на те, щоб погодитися знятися на камеру. Я хотіла розповісти про те, як саме проходить торгівля людьми. В більшості випадків, коли дівчину привозять в аеропорт і там її продають, вона бачить, що відбувається обмін грошима і зазвичай, того хто отримує прибуток в цей момент. Потім її відвозять до якоїсь квартири або борделю. Цей період психіатри називають часом, коли людина «ламається». Щоб зламати її розум й дух для того, щоб вона не втекла. І протягом цього часу, який може тривати 1 день, 2 тижні, місяць (залежно від того, наскільки дівчина хоче себе відстоювати). Жертву позбавляють їжі, б’ють, знущаються, закривають у темній кімнаті. Згодом відбувається групове зґвалтування, яке знімається на відео та фотографується. Все це робиться сутенерами для того, щоб у дівчини, навіть, не з’являлися думки про втечу, бо все відео вони «зобов’язуються» відправити батькам. Це й віднімає бажання.

– Як проходив сам процес зйомки?

– В деяких випадках я навіть не робила записів, а просто якийсь час проводила з майбутніми героїнями фільму. Ми зустрічалися в таємних притулках для жінок. Дівчата казали, що у неділю їдуть додому. Я в них питала, чи можна мені поїхати з ними. Вони відповідали, що в них немає що їсти та де мене розмістити. Я завжди казала, що привезу якусь їжу і буду спати на підлозі, взагалі, нема в цьому проблеми. І протягом якогось часу саме так, коли поводилася з кожною дівчиною, я вже перестала бути тільки журналісткою. Інколи питала дівчат, чому вони мені все це розповідають? Я вас, навіть, не питала про це. І відповідь завжди була однаковою: «Тому, що, я знаю, що ви мене не осудите і мені більше нікому це розповісти».

– Чи охоче дівчата погоджувались давати інтерв’ю на камеру?

– Найбільш складна і найтриваліша річ, до якої треба докласти великих зусиль, – це довіра журналістиці. Я не хочу, щоб про це забували. Тому, що багато хто з вас захоче обрати її в якості своєї майбутньої професії. Коли ви працюєте над чимось важливим, у вас є тільки два начальники – ви самі і та людина, яка сидить перед вами. Головною причиною того, що ви стали журналістом, є усвідомлення перебування на службі в суспільства. Я раніше ніколи не відчувала, що моє життя є важливіше за ту роботу, якій присвятила життя. Думаю, що кожна людина повинна знати, якою є ціль її життя. І яким буде ваш внесок у те, щоб зробити його кращим. Не тільки ваших дітей, але й інших.

– Яка головна мета документального фільму «Секс-трафік»?

– Цей фільм я робила для того, щоб його побачили молоді дівчата, а також хлопці. Вони повинні про це знати.

– Які ваші головні цінності в житті?

– Головними цінностями, для мене, є слова моєї матері, фільм був присвячений їй. Але, не дивлячись на те, і наскільки ненавидить мою роботу, вона розповіла мені та моєму братові про дуже важливі цінності, і це три речі: перше, ніколи не забувай, звідки ти походиш, друге – того, кого ти залишаєш, коли ідеш у світ з цього місця. і третє – завжди будь чесною. Я виросла в дуже маленькій сім’ї. Коли ми їхали звідти, з Болгарії, там жило 5 тисяч людей, зараз – всього 500 чоловік і більшість з них скоро має померти. Якщо б вони мали змогу покинути місце проживання, то поїхали б. Я часто замислювалася, щоб могло статися зі мною, коли б там зосталася? Тут йдеться про те, що одні дівчата обирають один шлях, другі – інший. Я думала, коли вже є освіта і професійні знання, маю щось зробити для них. Ми з одного покоління. І для мене не було різниці, звідки вони були родом: Придністров’я, Албанії, Молдови, Болгарії чи Чехії. Я все одно розумію їх культуру. Тому не було проблемою приїхати і це зробити.

– Чи вдалося все задумане перетворити у реальність?

– Кожен, хто каже вам, що абсолютно все здійснив, він вас обманює. Завжди є ще щось, що можна зробити.

– Хто Вам допомагав творити фільм? Це, мабуть, коштує великих грошей?

– Мій документальний фільм – це те, що в Штатах називають проектом, який був створений на ентузіазмі. Я викладала на факультеті журналістики повний день і завдяки цьому сплачувала всі рахунки. Протягом чотирьох років у мене не було стороннього фінансування проекту. Я сплачувала всі подорожі кредитною карткою. Зупинялась у своїх друзів. Їжа була недорога. Найдорожчими були перельоти та використання обладнання. Але, коли поверталася, то мусила виплатити усі борги. Як тільки все було сплачено, одразу купувала квиток. Все це стало для мене великим уроком. Я не мала змоги найняти собі охорону, а також взяти до себе в команду оператора. Все намагалася записувати сама. Інколи, щоб не летіти, використовувала потяг, або їздила автобусами. І знаєте, саме там відкривала для себе багато цікавого.

Вікторія Лутчак,

кореспондентка «Університетського Слова»


ОЛЬГА КАЙДА: «МОЯ ПРОФЕСІЯ ВІДПОВІДАЄ МОЇЙ НАТУРІ»

16 листопада – День працівників радіо, телебачення та зв’язку

Журналіст і викладач в одному обличчі – Ольга Кайда – ділиться з нами своїми професійними навичками та розповідає, як все починалося: звичайна школярка, яка мріяла стати вчителем, стала розумним та досвідченим тележурналістом, цікавим і авторитетним викладачем…

– Ким ви хотіли стати, навчаючись у школі?

– Найперше – хотіла  стати вчителькою. Напевно, саме тому я й викладач кафедри соціальних комунікацій БДПУ. Коли я вже працювала на телебаченні, то хотіла поділитися своїми знаннями зі студентами через викладання. Також у школі я багато співала, тому мріяла бути й співачкою.

– Напевно, вашим улюбленим предметом у школі була література?

– Ні, мені подобались всі предмети.

– Які книжки читаєте?

– Зараз мені подобаються пригодницькі книжки, детективи з історичними моментами. Також, читаю класику: «Анну Кареніну» Льва Толстого, «Гранатовий браслет» Олександра Купріна та інших відомих авторів. Необхідно читати книжки, які зможуть навчити нас корисному та важливому.

– А чим ви керувалися під час складання іспитів при вступі в університет?

– Необхідно читати щось таке, що зможе надихнути вас. Також необхідно збирати цитати відомих людей. Твір треба писати з фактами: не просто «квітне квіточка, сонечко сяє…», а описувати та приводити конкретні приклади з життя, історії. Треба завжди завершувати думку, слідкувати за логічною послідовністю.

– Коли ви зрозуміли, що хочете стати журналістом?

– В мене не було дитячої мрії стати журналістом, сидіти у кадрі чи щось розслідувати. Я це зрозуміла тільки тоді, коли почала працювати за своїм фахом. В школі я добре писала наукові роботи, твори, брала участь у літературних конкурсах. Ця професія підходить мені не просто тому, що я добре пишу, а тому, що вона відповідає моїй натурі. Я не можу сидіти на місці, бути домогосподаркою та варити борщі. Мені необхідна самореалізація, спілкування з цікавими людьми. Журналістика відкриває широкі можливості. Можна побувати в усіх сферах життя, дізнатися, наприклад, як правильно будувати дороги, скільки є альтернативних способів зекономити тепло та багато іншого. Раніше я була сором’язливою, боялася щось спитати, дізнатися. У журналістиці такого поняття не має: боїшся, не боїшся, а йти треба. Це дуже загартовую характер, надає більшої впевненості.

– Чому ви обрали саме тележурналістику?

– Я не люблю довго думати над матеріалом. Тележурналістика не дає часу на роздуми: поїхала, розпитала, написала і видала готовий продукт в ефір. До того ж у цій галузі можна проявити себе в образі художника.

– Що найбільше подобається в журналістиці?

– Люди.

– Мрієте про карєру диктора або телеведучої?

– Я про це думала. Сподіваюсь, що у подальшому житті такий розвиток буде.

– Чому ви приїхали працювати саме до Бердянська?

– В мене завжди було відчуття, що я повернусь до Бердянська. Мені подобалось навчатися і жити в Запоріжжі, але так склалося, що я переїхала. Там я два роки працювала на телебаченні. Напружений графік дуже втомлював. У Бердянську мені запропонували посаду викладача і я вирішила, що це для мене є кращим варіантом.

– Хочете переїхати до великого міста?

– Це питання зараз актуальне для мене. Друзі кличуть до себе, кажуть, що треба розвиватися. Київ, наприклад, мені не дуже подобається, а у Бердянську для мене мало місця. Тому це питання залишається відкритим…

Кристина Корінець, Олена Тищенко,

кореспонденти газети «Університетське Слово»

БЕРДЯНСЬКІ СТУДЕНТИ-ЖУРНАЛІСТИ НА…

…МІЖНАРОДНОМУ ФОРУМІ «НОВОМЕДІА» В КИЄВІ

СВІТЛИНИ. РОЗДУМИ. ВРАЖЕННЯ.

ПЕРЕБУВАЮЧИ В ЕПІЦЕНТРІ ФОРУМУ…

Вже восьмий рік поспіль працівники засобів масової інформації та студенти вишів збираються на міжнародному форумі журналістів, видавців і мовців «Новомедіа», який був заснований за ініціативи журналіста та громадського діяча Руслана Кухарчука в 2004 році, зі спільною метою – поділитися власним досвідом або набратися чужого та винести щось корисне для себе від побаченого та почутого. Цьогоріч у роботі форуму брали участь і представники з Росії, Білорусії, Німеччини, Англії та Казахстану. Вже через кілька годин після церемонії відкриття усі змогли відчути себе неначе вдома, бо панувала дружня, творча атмосфера.

Незмінним місцем проведення події став столичний кінотеатр «Будинок кіно», де всі бажаючі могли зареєструватися та взяти участь у заходах, які підготували для них організатори. Варто зазначити, що підготовка події здійснювалася виключно силами волонтерів, яких поєднували спільні цілі та прагнення.

З 2-го по 4-те листопада спікери форуму представили цілу низку заходів, серед яких були: ексклюзивні презентації, медіа-виставки, майстер класи, тощо. Кожен з учасників міг знайти для себе щось цікаве і відвідати те, що йому до вподоби. Особисто для себе я обрав тематику, пов’язану з розвитком електронних ЗМІ та впливу на них соціальних мереж, а також було дуже цікаво отримати практичні поради щодо розвитку особистого тематичного сайту та професійного блогінгу.

Перебуваючи в епіцентрі подій, студенти нашого університету неодноразово зуміли взяти участь у дебатах, отримували призи в конкурсах, давали інтерв’ю, спілкувалися з відомими журналістами та ведучими провідних телеканалів України.

На завершенні форуму було підбито підсумки трьох напружених днів, проведено розіграш подарунків та нагороджено призерів у різних номінаціях. Президент асоціації «Новомедіа» Руслан Кухарчук на завершення форуму подякував кожному з нас за плідну роботу і висловив побажання зустрітися знову наступного року.

…Комусь пощастило отримати презент, комусь – ні, але всі присутні, без виключення, залишилися задоволеними. Бо за останні три дні дехто знайшов тут нових друзів, майбутніх колег, порадників, а дехто й наставників.

У мене залишилися лише приємні спогади, а знання та досвід, які я отримав, перебуваючи в колі досвідчених фахівців, ще неодноразово знадобляться мені в майбутньому.

Олександр Степаненко,

студент кафедри соціальних комунікацій БДПУ,

провідний фахівець редакційно-видавничого відділу БДПУ


КИЄВЕ, ТИ ТАК РІДНО НАС ПРИЙНЯВ!

Перший день у столиці розпочався із сірого холодного ранку. Не дивлячись на те, що небо було готовим у будь-яку хвилину вилити на голови мешканців і гостей міста не одне і не два відерця прісної води, Київський центральний залізничний вокзал був повним від людей. Усі кудись поспішали, обганяючи один одного, немов змагались за першість володіння кращим місцем чи то у маршрутному таксі, чи то у трамваї…А ми в свою чергу поспішали на зупинку, що носить гарну назву «Старовокзальна», щоби відправитися до санаторію-профілакторію Київського політехнічного інституту, де нам люб’язно надали житло на ті 3 дні, що ми провели у столиці (необхідно зазначити, що не без допомоги Голови профспілкового комітету БДПУ Віталія Лоли – дякуємо Вам щиро!). Отож, свіжі і бадьорі після гарячого душу, ми відправилися на вул. Саксаганського, буд. 6, до «Будинку кіно», де у наступні дні мали честь спілкуватися із досвідченими українськими журналістами. Міжнародний форум «Новомедіа» зібрав близько 40 спікерів і ведучих тренінгів та майстер-класів. Серед відомих діячів ЗМІ були генеральний директор «Гала радіо» Павло Шилько (DJ Паша), головний редактор телеканалу «ТВі» Наталія Катеренчук, журналіст телеканалу «ТВі» Юлія Банкова, ведучі «Подробиць» на телеканалі «ІНТЕР» Анастасія Даугуле, Володимир Андрієвський, журналіст друкованого видання «Корреспондент» Максим Бутченко, редактор журналу «Forbes Україна» Владислав Головін та багато-багато інших. Тож, погодьтеся, повчитися журналістській справі було у кого…І ми не зволікали, відвідували семінари сумлінно (кажу це без зайвої скромності :)! Не залишились без «бердянських» запитань київські журналісти і охоче ділилися досвідом у професійній (і не тільки) діяльності.

Залишали санаторій-профілакторій ранком, а повертались вже, коли сонце закотилося за горизонт і лягло спати…Виснажені, але такі щасливі від перебування в Києві, ввечері, а інколи і вночі, ділилися враженням один з одним, вирішували «план дій» на наступний день. У третій день нашого перебування в столиці, тобто у неділю 4 листопада нам вдалося знайти час і для культурної програми – ми завітали до «PinchukArtCentr’у» де, тільки у суботу 3 листопада відкрилася «Виставка 21 номінанта міжнародної премії Future Generation Art Prize 2012». Пильні сек’юріті фотографувати нам не дозволили, то ж світлини зробити нам не вдалося, але єдине, що можу особисто від себе додати – були гідні роботи, від яких мокріли очі… Раджу всім, хто не байдужий до сучасного мистецтва, і у кого випаде нагода приїхати до Києва, відвідати експозицію, бо різноманіття представлених інсталяцій вражає своєю неоднорідністю і не дає пройти повз (виставка триватиме до 6 січня).

Необхідно сказати, що всі 3 дні, що нам були відведені для знайомства із Києвом та участі у Міжнародному форумі «Новомедіа», пролетіли непомітно і в понеділок ми змогли порадувати наших батьків, друзів і знайомих сувенірами зі столиці…

Ксенія Задворна,

кореспондент «Університетського Слова»


НОВИЙ ВИМІР У ЖУРНАЛІСТИЦІ

За час перебування на Міжнародному форумі «Новомедіа» ми отримали багато позитивних та яскравих емоцій. Справжні дива почалися з першого дня, бо 45 спікерів, відомих українських журналістів, телеведучих, редакторів проводили цікаві та корисні тренінги для студентів та тих, хто вже давно покинув лави університету. За три дні було обговорено понад 50 тем: «Аналітична та інформаційна журналістика на ТБ», «Де взяти ідеї для гарного фільму», «Основи піару та маркетингу для журналістів», «Студентський Новомедіа-клуб» та багато іншого. Найбільше запам’яталися мені Володимир Андрієвський та Анастасія Даугуле –  ведучі програми «Подробиці» на каналі Інтер. Вони трішки розповіли про свій професійний стрибок у журналістиці, а потім перейшли до теми «Інформаційна журналістика на ТБ». Мені було приємно та цікаво слухати цих досвідчених та відданих своїй праці людей. Згодом вони залюбки спілкувалися та фотографувалися зі студентами – майбутніми колегами.

На нас також чекало Novomedia-Show – справжнє свято під час роботи з Master of Communication Олексіем Хрусом. Цього дня для присутніх співали, танцювали та жартували. Цей форум відкрив для мене новий вимір у журналістиці, надав більший стимул для досягнення поставлених цілей. В котрий раз я впевнилася, що журналістика – це не просто професія, це подарунок, яким треба жити. Ми побачили роботу професіоналів, слухали їх майстер- класи, побачили відеоролики, зрозуміли, що ці люди дійсно талановиті у своїй сфері. Міжнародний форум «Новомедіа» має дуже світлу, сімейну та дружню атмосферу, де ти почуваєш себе як удома. Моїм враженням немає меж. Я рада, що потрапила на цей чудовий форум!

Кристина Корінець,

студентка 2 курсу,

спеціальність «Журналістика»


Я – ПРОСТО В ЗАХВАТІ!

Приїхавши до Києва, дуже зраділа, адже я люблю це місто. Враження від форуму перевершило всі мої очікування. Все було на дуже високому рівні. Саме тут почерпнула стільки корисної інформації, що ще буду довго і правильно використовувати в майбутньому. Завдяки «Новомедіа» я познайомилась з новими цікавими людьми та почала більш глибше спілкуватися зі старими знайомими. Я просто в захваті: глибокі теми та стільки інформації за короткий час – це супер! Ще плюс у тому, що учасник мав змогу сам обирати те, що йому цікаво. Спікери ретельно готувались і це було чутно з їх розповідей. Найбільш мені сподобались такі теми як: «Як створити креативну команду? Де взяти ідеї для хорошого фільму? Що робить фільм цікавим?» (команда проекту «На грані»), «Інформаційна журналістика на ТБ» (Анастасія Даугуле та Володимир Андрієвський (Інтер), «Професійний стрибок журналіста» (Андрій Макаренко, Максим Бутченко ("Кореспондент"), Руслан Кухарчук ("Новомедіа"), «Закони розважального телебачення» (Володимир Завадюк (СТБ), Аліса Якубович (1 +1).

Я дуже вдячна Степану Миколайовичу Гериліву, Віталію Григоровичу Лолі та Юлії Олександрівні Мельниковій за надання допомоги в цій поїздці та сподіваюсь, що на наступний рік ми також відвідаємо  МФ «Новомедіа» таким же складом.

Олена Тищенко,

студентка-журналістка БДПУ


НА СЬОМОМУ НЕБІ ВІД ЩАСТЯ

«Нові медіа та вічні цінності» – саме під таким лозунгом проходив цьогорічний міжнародний форум «Новомедіа», і я дуже рада, що з друзями завітала до Києва, де саме й проходили тренінги, лекції з участю найкомпетентніших журналістів, видавців і мовців. Я була на сьомому небі від щастя, коли мені поталанило побачити президента «Новомедіа»  Руслана Кухарчука, ведучих новин з телеканалу «ІНТЕР» Анастасію Даугуле та Володимира Андрієвського. Цікавим та незвичайним, на мою думку, виявився моніторинг передач телеканалів, які несуть добро та вічні цінності. Одним з переможців став телеканал СТБ : « Кохана, ми вбиваємо дітей» та «Врятуйте нашу сім’ю». Вони  дійсно допомагають врятувати багато родин та гарно виростити дітей.

Для нас, студентів, корисними послугували лекції з аналітичної та інформаційної журналістики на телебаченні та з журналістського розслідування. Особливо мою увагу привернув тренінг з теми «Как писать просто о сложном и интересно о неинтересном».

…Так ось, вічні цінності – це ті речі, які треба інтегрувати в засоби масової інформації, бо без них журналістика стає сухою та неповноцінною.

Я дуже щаслива, що мала змогу відвідати Міжнародний форум «Новомедіа»!

Анастасія Глуховська,

студентка-журналістка ІІІ курсу

Інституту філології та соціальних комунікацій


ТУТ ПОЧУВАЄШСЯ НІБИ ВДОМА!

На Міжнародному форумі журналістів «Новомедіа» я вже в другий раз. Мені тут дуже подобається. А все тому що, молоді журналісти тут можуть почерпнути багато цікавої інформації, познайомитися з цікавими людьми, відомими журналістами та хоч трішки відчути себе справжнім студентом-журналістом в середовищі таких знайомих телезірок. Вся атмосфера форуму для мене наповнена тільки позитивними емоціями. Тут кожен себе почуваєш ніби вдома! Не дарма президент асоціації журналістів «Новомедіа» Руслан Кухарчук говорив: «Одягайте кімнатні тапочки і почувайте себе, як у своїй домівці!».

Одна з тем цьогорічного форуму – «Професійний стрибок у професії». На «Новомедіа–2012» мене особливо вразила зустріч з ведучими програми «Подробиці» («Інтер») Анастасією Даугуле та Володимиром Андрієвським. Вони поділилися з нами секретами написання хорошого репортажу, стендапів, відкрили нові поняття з журналістської лексики (поки що для нас невідомих) та багато іншим. Також запам’яталась зустріч з генеральним директором ТВі Наталією Катеринчук та журналістом цього ж каналу Юлією Банковою на тему «Аналітична журналістика на ТБ», де я змогла задавати питання, що цікавлять. У «Студентському Новомедіа-клубі» зажди приємно поспілкуватися зі своїми однолітками – студентами журналістських факультетів. Тому для нас була організована дискусія, яку запропонувала модератор Ірина Лазуркевич, в кінці якої троє найактивніших отримали призи. Я виграла ексклюзивну чашку «Новомедіа», книгу «Десятка» Руслана Кухарчука та новий календар – 2013. Novomedia Show – це завжди яскраві виконавці і тепла домашня атмосфера. Особливо сподобалися виступи Юлії Джусупової, Grace, Анастасії Яценко, а також танцювального колективу, в якому брав участь ведучий вечора Олексій Хрус. Їх запальний рок-н-рол запам’ятається усім надовго! На завершення форуму всіх чекало нагородження переможців конкурсу сайтів та вже традиційна лотерея.                         

«Новомедіа» – це круто, «Новомедіа»  – це класно!

Вікторія Лутчак,

студентка БДПУ, постійна учасниця міжнародного форуму «Новомедіа»