Там, де бої тривають

побували третього квітня ц. р. університетські "нашотлантівці".  

Розповідає Анетта Омельченко: «Наша поїздка відбулась завдяки підтримці патріотів України: Наталії Іванченко, Павла Порохні, Степана Гериліва, п. Антоніни, родини Зінченків, Марини Гудзь, Віктора Римара, Наталії Турків, Людмили Борисової, Влади Дроздової, Інни Власової, Алли Сердюк, Інесси Скорик, Раїси Кіпершлак, Тетяни Татаренкової, Тетяни Шилової, Юлії Паценталюк, Ольги Практики, Світлани Ушанової, Ольги Бондаревої, Світлани Білокінь, Любові Щекатуріної, Олени Нюкало, Людмили Афанасенкової, Олени Шишкіної, Олени Іванової, Тетяни Чередніченко і багатьох інших.

Погода була не на нашому боці – всю дорогу йшов мокрий сніг, дув шалений вітер. Ми вручили хлопцям передачі від їхніх рідних, а для мене було свято. Як я скучила за своїм хлопчиком, стояла і дивилась в його блакитні очі. Якби ви усі знали, які в нас захисники! Ми не повною мірою цінуємо їхнього  вибору, не всі підтримуємо їх, хтось втомився, хтось просто не хоче. Так, зараз у них дуже непрості часи, важкий напрямок – Авдіївка, але як вони раділи нашому приїзду, як дякували за пиріжки, смачну рибку, маскувальні сітки, компоти, мішки, колеса на машину, яблука, свіжі овочі, зелень, смачну ковбаску та інш. Дуже не хотілось їхати від них, але нас чекали ще наші друзі. Ми також захисникам  передали смаколики, яблука, рибку і багато чого іншого, що нам вони замовляли. Випили з хлопцями чаю і, як завжди, побажали їм залишатися живими і неушкодженими. Я не можу спокійно слухати подяки наших захисників, бо це ми їм дуже вдячні, що спимо в своїх ліжках, можемо брати участь у виборах, просто спокійно жити… Я прошу Вас молитися за наших захисників»…

«Університетське Слово»
(за матеріалами та світлинами Анетти Омельченко) 


Поділитися:

  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • Print