Вітаємо університетських бібліотекарів

день бібл

   Сьогодні, у Всеукраїнський День бібліотек, ми поспішаємо приєднатися до привітань на адресу всіх працівників цього безцінного університетського осередку, з віками накопиченого, нашого людського досвіду і знань. Бажаємо Вам усіх благ, уваги ваших читачів і ваших справжніх шанувальників!  

   Напередодні професійного свята бібліотека нашого університету брала участь у конкурсах, які проводила Всеукраїнська бібліотечна асоціація. Оголошені результати конкурсу з популяризації читання на сайтах бібліотек України в номінації: «Кращий сайт бібліотеки вищого навчального закладу 2015 року». В цій номінації перемогу отримав сайт бібліотеки БДПУ (http://library.bdpu.org/). (Адміністратор сайту – провідний бібліотекар Галина Потапенко).

   Переможцем  всеукраїнського конкурсу  літературних творів бібліотечних працівників 2015 року стала Ірина Філон – завідувач сектором читальних залів бібліотеки Бердянського державного педагогічного університету – за есе «Заради життя».

Вітаємо переможців конкурсу.

P.S. Публікуємо нижче конкурсну роботу переможниці.

Заради життя.

У блогах Олени Степової є епізод: «В підвалі під обстрілами страшно і нудно, тому вона переносить туди домашню бібліотеку, роздає друзям, потім сусідам, потім знайомим з третьої і четвертої вулиці. В перервах між обстрілами люди обмінюють книги, діляться враженнями, просять ще. Кажуть, що трохи пропадає страх, трохи прояснюється в голові, трохи теплішає на серці. Всі згадують, як в дитинстві ходили в бібліотеку».

Історія реальна, але від того не менш метафорична. Війна повертає розуміння дуже простих речей: людям потрібна Вічність і секундний дотик, сенс життя і зв’язок  з іншим.

Бібліотека вічна, тому що мудреці засівають свій лан, пишуть книгу і вона стає на полицю, або «пливе рядком у планшеті». Бог з ними, носіями електронними чи паперовими. «Ля гер, ком ля гер» (на війні, як на війні), буде світло – буде планшет, а вимкнуть «дружні сусіди» – візьмемо з полиці книжку.

Найважливіше, що залишається з нами, це перехрестя потреб: пізнати і поділитись. Безстрашно розуміти, що великі книги переживуть твоє крихке, коротке людське життя і понесуть свою сутність твоїм онукам і правнукам. І твоє читання вголос віршів друзям, творчі диспути, наукові консультації – це зігрівання холодного космосу Вічності тим самим дотиком теплої людської долоні.

Не так давно ми казали про кризу читання, а була то криза цінностей. Якщо в супермаркетах кулінарні рецепти продають разом з Євангелієм, Франко з Берією, а Окуджаву з Донцовою і все це називається товаром, то не треба нарікати на молодь, що «не читає».

Молодь давно махнула рукою на всю цю «бакалею» і пірнула  в віртуальний світ.

Книга може ожити тільки разом з людьми. Країна зараз зшивається тисячами ниток, розмовляє історія і культура, створюється комунікація. А поєднання всього цього взагалі то і є простою і вічною бібліотечною працею.

«Університетське Слово»


Поділитися:

  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • Blogger
  • Мой Мир
  • Одноклассники
  • Print
  • RSS
comments powered by HyperComments

Система OrphusЯкщо Ви знайшли помилку на сайті, просимо повідомити про це адміністратору. Виділіть текст з помилкою та натисніть комбінацію клавіш Ctrl+Enter. Дякуємо!