З ПОВАГОЮ ТА ЛЮБОВ’Ю ЗГАДУЮ…

Мабуть, кожна зріла людина часто згадує своє минуле життя, а надто часто – студентство. Недарма студентські роки називають «ЗОЛОТИМИ» – нові знайомства, нові можливості, нові захоплення, нові враження, нове кохання…

Мої студентські роки пройшли у місті на березі Азовського моря. Педагогом я мріяла стати ще з дитинства, і обов’язково – вчителем української мови, а от вчитися збиралася в іншому виші. Але доля розпорядилася саме так, і я жодного разу не пошкодувала про обраний виш. Я й зараз спілкуюся зі своїми однокурсниками, у місцевих розпитую про свій БДПУ (педінститут, який я закінчувала). З повагою і любов’ю згадую своїх викладачів – Могильного А. П., Надєжду З. П., Співак І. Е., Анльперт С. Ю, Крижко О. А., Ткаченко Л. М., Зарву В. А. Всі вони та й багато інших вкладали в роботу душу, тому ми й любили не тільки їхні предмети, а й їх самих.

Я уже давно не студентка, зараз проживаю в Дніпропетровську, працюю вчителем української мови та літератури в середній школі. У своїй роботі впроваджую той педагогічний досвід, яким ділилися з нами викладачі, використовую ті знання, які отримала від них. Я люблю свою професію, і якби мені випав шанс прожити своє життя спочатку, то й стала б я тільки вчителем, і для навчання обрала б свій улюблений, рідний БДПУ на березі Азовського моря…

Ольга Скоробогатова (Хорошман),

випускниця БДПІ 2000 року


Поділитися:

  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • Print