Передучора, пропонуючи увазі читачів фоторепортаж із відкриття в нашому дорогенькому університеті арт-об`єкта «Я люблю БДПУ» , я мимоволі вмістив експромтні два куплети на мелодію відомої пісні «Як тебе не любити, Києве мій». Посипались прохання дописати пісню. Попробував, ось що з того вийшло.
Манить море грайливе,
Втіхи вітер не стер.
Ми – з тобою щасливі,
Рідний наш «універ»,
Де нам жити-творити
І у снах, й наяву…
Як тебе не любити,
БеДеПеУ?!!
Очі світяться щиро,
Добротою горять,
Нам би спокою й миру
І всіх сесій на п`ять…
Вмієм жити-дружити
З радістю на плаву…
Як тебе не любити,
БеДеПеУ?!!
Спить вже скупане місто
Морським запахом хвиль,
А студенти врочисто
Переслідують ціль –
В морі знань не втопити
Молодечу жагу…
Як тебе не любити,
БеДеПеУ?!!
Степан Герилів, журналіст
